Покликаний Прип’яттю. Одкровення майора Дегтярьова для GSC-Fan
Розповідь Олександра Поштарука про своє перетворення в головного героя гри «S.T.A.L.K.E.R.: Поклик Прип’яті». Статтю підготував В’ячеслав Муригін для сайту GSC-Fan, 9 лютого 2012 року.
Індивідуальність ігрових персонажів — одна з тих цілей, до якої прагнули розробники GSC Game World у серії S.T.A.L.K.E.R. Крок уперед у цьому напрямку вони зробили, створивши зовнішність деяких героїв аддону «Чисте Небо» на основі реально існуючих людей. Під час розробки «Поклику Прип’яті» девелопери підійшли до завдання ще уважніше — протягом усієї гри можна зустріти близько тридцяти унікальних персонажів. Власне, і наш протагоніст, майор СБУ Олександр Дегтярьов, теж був змодельований із реальної людини. Його звати Олександр Поштарук, і саме він розповів для сайту GSC-Fan свою історію народження нового головного героя для S.T.A.L.K.E.R.
Вступ
Індивідуальність ігрових персонажів — одна з тих цілей, до якої прагнули розробники GSC Game World у серії S.T.A.L.K.E.R. Крок уперед у цьому напрямку вони зробили, створивши зовнішність деяких героїв аддону «Чисте Небо» на основі реально існуючих людей. Під час розробки «Поклику Прип’яті» девелопери підійшли до завдання ще уважніше — протягом усієї гри можна зустріти близько тридцяти унікальних персонажів. Власне, і наш протагоніст, майор СБУ Олександр Дегтярьов, теж був змодельований із реальної людини. Його звати Олександр Поштарук, і саме він розповів для сайту GSC-Fan свою історію народження нового головного героя для S.T.A.L.K.E.R.
Передаємо йому слово 🙂
Чи танцюють в Зоні… або Як козаки сталкера фотографували
Костянтин Ступівцев (Кардан) і Олександр Поштарук (Дегтярьов)
Сальса… Зона… Здавалося б — нічого спільного. Так і є 🙂
У кожного своя Зона, а я займаюся танцями й екстремальним туризмом. Точніше, займався, адже тепер мені більше до душі православна недільна школа в Бучанській колонії (у певному сенсі — теж Зона). Але зараз мова саме про ті часи, коли я вів школу латиноамериканських танців, куди абсолютно випадково (хоча, як кажуть, випадковостей не буває) потрапив тодішній арт-директор компанії GSC Game World, та й просто класний хлопець, Ілля Толмачов.
Чесно кажучи, сам я гру S.T.A.L.K.E.R. так і не запускав, хоча багато моїх друзів її пройшли, попутно кажучи, що стріляю (у грі) я погано 🙂 Але книжкова серія мене не оминула, я зачитувався збірками оповідань із літературних конкурсів, які супроводжували виходи всіх частин цієї цікавої гри. І, звісно, «Пікнік на узбіччі» братів Стругацьких — із нього й треба починати, якщо хочеться одразу зануритися в тему.
Тому зовсім не дивно, що пропозицію Іллі сфотографуватися для створення прототипів героїв третьої гри S.T.A.L.K.E.R., «Поклик Прип’яті», я сприйняв на «ура», тим більше, що це була чудова нагода побувати в офісі компанії GSC, яку я знав ще з часів «Козаків» — у них ми з одногрупниками славно рубалися в студентські роки 🙂
У призначений день «ікс» я вже був в офісі на бульварі Лепсе (нині бульвар Вацлава Гавела — прим. ред.) і, оглянувши його (до речі, спортзал там просто супер), ми приступили, власне, до зйомки разом з іншими такими ж фанами світу Зони, яких привабила можливість стати її новими героями.
Моделінг зовнішності майора Дегтярьова
До слова, зйомка проходила досить просто — спершу фотографували обличчя в різних проєкціях, з відкритим і закритим ротом, профіль, фас, потилицю, з піднятим і опущеним підборіддям. Що особливо приємно — у грі мені додали зросту: зі 176 до 190 см 🙂
У чому ми тільки не фотографувалися — з автоматом, без автомата, з респіратором, у рюкзаку, без рюкзака. А потім мене ще й одягнули в камуфляж і змусили посидіти з цигаркою в задумливій позі (бракувало тільки героїчної музики) та з рюкзаком біля ніг (напевно, там мала бути купа радіоактивних артефактів) поруч з «багаттям» (цікавий факт: речі, використані Олександром для фотосесії, це страйкбольне спорядження Валентина Єлтишева, PR-менеджера GSC Game World — прим. ред.).
Іван Хівренко (2D-художник) та Ілля Толмачов чаклують над Олександром. «Я його триматиму, а ти класні чоботи знімай!» 😀
І потім — задумливо вдивляючись удалину з автоматом на плечі (там класно вийшли мої старі черевики Steal, які змахом мишки дизайнера на картинці перетворилися на високі берці).
Хлопці всі веселі, час пройшов дуже приємно й непомітно. І, сфотографувавшись ще кілька разів, уже без атрибутів гри, просто так, на згадку, ми попрощалися.
Майор Дегтярьов і сталкер Гарік 🙂
Уже згодом Ілля мені подзвонив і сказав, що я буду головним героєм «Поклику Прип’яті» — типаж підійшов. Але мої друзі дізналися про це вже під час виходу гри — так цікавіше 🙂 Між іншим, я й досі читаю книжки серії S.T.A.L.K.E.R. І сподіваюся, що робота над цим найцікавішим українським ігровим проєктом відновиться.
P.S. Зовсім несподівано для себе я дізнався, що персонаж Борода в грі — православний священник, отець Валеріан, колоритна особистість. Частенько бачу його на чаюваннях для молоді в Іонінському монастирі по четвергах (на правах реклами :)).
Подяки
Автор статті дякує:
- Олександру Поштаруку за цікаву розповідь,
- Іллі Толмачову та Андріяшу Козловському за підтримку,
- Андрію Александрову за допомогу з українським перекладом,
- Артему «SamArt» Самойленку за скріншот, створений спеціально для цієї статті.
Для обкладинки статті використана ілюстрація автора.
Першоджерело статті: SlavaR Pub
Найбільше коментують
