Фауст
“Я сліпий, але це ти – незрячий. Зона така, якою бачиш її ти. Я ж показав тобі, якою я її бачу. Йди своїм шляхом, і тоді ти зможеш побачити Зону… по-своєму. Я зробив один хибний крок, і весь мій світ поринув у темряву”.
Минув вже десяток років, але для багатьох сталкерів вони досі прокляті. Колишніх фанатиків не буває, вважає більшість. Ті, кого варто стріляти лише побачивши в оптику. Коли прийшла Варта і її нові порядки з договором Д4 — вони погодились на те, від чого у наймуштрованіших Долгівців очі косились за Периметр.
Моноліт вмер. Але поки існує Дикий Острів — для пересічних сталкерів його справа досі живе. І поки Бродяга намагається витягнути з цього пекла тих, хто роки провів у пітьмі, Фауст… Має власну картину майбутнього.
“Загинув в аномалії. Розстріляний сталкерами. Знайдений з каменем на шиї. Скинутий у прірву. Розірваний псами…“
Не можна вбити Бога, як не можна вбити небо над нашою головою.
