В перше зіграв у сталкер коли мені було 10 років
2011й рік, подарували Сталкер Поклик Прип'яті на ДН, після проходження купив диск з ТЧ та ЧН
Вітаю!
На диво, вперше, познайомився зі Сталкером році в 2016, проте на той момент лякався фонових звуків і навіть вийти від Сидоровича - було для мене подвигом (замалий був хехе). Зараз же в 2024 році, згадав про легендарну трилогію, наткнувшись на неї в соцмережах. Без вагань взяв ліцензійні усі 3 частини. За тиждень пройшов ТЧ, ЧН та ЗП. Як людина, для якої сталкер - це щось кардинально нове, я в захваті. Аж ніяк не очікував отримати таке насолодження від шутера 2000-х. Сюжет, а особливо доп.квести(вважаю, в Поклику Прип'яті вони найцікавіші) не дають часу нудьгувати протягом гри. Наскільки шикарний лор, низький уклін розробникам тільки за нього, я вже не кажу про все інше.
Отже, підсумую: якщо ви вагаєтесь, чи варто сьогодні в 2024 році грати в Сталкера, який наче вже і ветеран ігрової індустрії - моє категоричне ТАК вам, адже це гра, яка поза часом. Я так не поринав в жодну гру вже дуже давно, і тільки Сталкер зміг настільки мене затягнути, тому РАДЖУ!
P.S Не пробігайте суто сюжет, беріть додаткові квести, вони дійсно варті вашої уваги, особливо в сиквелі "Поклик Прип'яті"!
Перший сталкер для мене, це Чисте Небо. Пограв я 2009. Але вдалося пограти не довго, оскільки давали ліцензійний диск і через декілька днів запросило перевірку. З цього моменти і пішло знайомство із серією.
Перший раз зіграв приблизно у 13 років. Це був Тінь Чорнобиля.
Пам'ятаю, мені було років 8 або 10 десь. Ми святкували День народження сестри, стола мого, на якому стояв старий комп з пузатим моніком, забрали, і ми з братом грали на підлозі. Коли дійшли до Радару (грали, не звертаючи увагу на сюжет) - я перелякався зомбі екзоскелеті, який почав стогнати. Це був Сталкер ТЧ, чи якийсь мод, де після страшних звуків з'являлися вирізані зомбі...