Картки Альманаху

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПЗ 86-06

26 квітня 1986 року сталася аварія на 4-му реакторі Чорнобильської АЕС. Відбулося масштабне забруднення території радіоактивними речовинами. Усіх мешканців було евакуйовано і створено Чорнобильську Зону Відчуження.

Після спорудження об’єкта «Укриття», більш відомого як «Саркофаг», радіаційний фон суттєво впав, що дозволяло зробити із Зони Відчуження полігон для цілої низки експериментів. Тому вже у 1987 році там розпочали будівництво Х-лабораторій. Відсутність населення та джерела енергії у вигляді вцілілих трьох реакторів ЧАЕС цьому тільки сприяли.

1992 рік. Команди вчених розпочали роботу за трьома напрямками: дослідження ноосфери та псі-випромінювання, рекультивація заражених нуклідами земель та зменшення впливу радіації на здоров’я людини, а також розробка нової зброї та програма «Універсальний солдат».

У 1995 році було проведено експеримент, який мав підтвердити наявність ноосфери. Ідея полягала у впливі через псі-поле на об’єкт на іншій земній півкулі. З науково-дослідницького корабля, який знаходився поряд із ЧАЕС, надіслали сигнал на інше судно у Карибському морі. Крім вдалої передачі сигналу, у результаті цього експерименту на одному з суден утворився альфа-артефакт, а експеримент назвали «Першим Карибським».

У 1998 році було прийнято рішення спорудити під «Саркофагом» 4-го реактора псі-установку, яку живить альфа-артефакт, а в самій станції розташували лабораторію Х-19, що здійснювала керування установкою та згодом отримала назву «Моноліт».

У 2001 році після вдалого експерименту з переналаштування елементів радара «Дуга», з ініціативи вчених Лебедєва та Кайманова почалося будівництво антен пригнічувача агресії «Веселка». Його використовували для контролю істот, створених у ході робіт проєкту «Універсальний солдат»: контролерів, бюрерів, псевдогігантів та химер (дивись архів НДІЧАЗ секція МЗ № 3). У подальшому серед сталкерів цей комплекс стане відомим як «Випалювач мізків».

У цей же час найперспективнішим проєктом зброї обрано виріб № 62, усі інші роботи з виробництва зброї припинено. Науково-виробничу базу перенесено на колишній завод «Юпітер» в околицях Прип’яті.

У 2006 році доктор Валентин Далін переконав частину своїх колег у можливості під’єднатися до Ноосфери та прибрати з псі-поля людства всі негативні властивості, припинивши війни та створивши світле майбутнє. Група вчених, які погодилися взяти участь в експерименті, назвала себе «С-Свідомість».

Далін: Матеріали КПК № 1. Вилучено у вченого групи «Альфа»

Вчений: Вона існує! Те, що ще нещодавно вважалося маргінальною ідеєю в наукових колах, було доведено на практиці! Ми змогли довести існування ноосфери!

Слід віддати належне професору Каланчі, він зміг налаштувати обладнання судна таким чином, що всі наші піддослідні зразки отримали та виконали команди в точності до найменших деталей. Далін, хитрий щур, спочатку сумнівався в правильності нашого методу, а тепер намагається всіх переконати, що саме він підкинув ідею Кайманову з його ретрансляторами.

Переглядаючи звіт вимірювання тау-хвиль, на 10-й хвилині, 14-й секунді передачі було виявлено сильний стрибок після чого відбувся суттєвий спад якості сигналу. Згідно з даними, які передала команда науково-дослідного судна, антена №4 була суттєво пошкоджена незрозумілим утворенням, яке утворилося наче нізвідки в приймачі пристрою. Команда вже чекає на нього для більш детального дослідження.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПЗ 04-06

Після доведення існування ноосфери, своєрідної інформаційної оболонки планети, пов’язаної з усіма розумними істотами, група науковців «С-Свідомість» визначила за мету встановити з нею контакт, щоб створити ідеальний світ, усунувши з ноосфери відомості про людські вади. Спершу вчені розпочали експеримент із простим підключенням, щоб перевірити можливість впливу на неї. Оскільки окрема свідомість не має достатньої сили для взаємодії з ноосферою, учасники проєкту об’єднали свої розуми в єдину структуру за допомогою капсул О-КТА.

10 червня 2006 року експеримент вийшов з-під контролю. Пробій призвів до вивільнення величезної енергії ноосфери, що впала на Землю, викривляючи реальність навколо. Явище нагадувало палаючий потік світла з неба, а згодом почався землетрус. Більшість військових, що забезпечували охорону Периметру тоді ще звичайної Чорнобильської Зони Відчуження, а також значна частина людей, які перебували на території, загинули миттєво.

Урядові сили оточили новоутворену Зону та почали направляти всередину розвідгрупи. Жодна з них не досягла поставленої мети, оскільки отримана від розвідгруп інформація була суперечливою та неправдоподібною. Зафіксовано розповіді вцілілих про неймовірні природні аномалії та химерних істот із надприродними здібностями

Далін: Матеріали КПК № 2. З витягу рапорту допиту затриманого сталкера

Боєць МСОП: Зі слів затриманого встановлено, що в перший день незаконного проникнення на територію Чорнобильської Зони він подолав інженерні загородження у вигляді колючого дроту. Під час руху ледь не потрапив у аномальне утворення невстановленого типу, внаслідок чого особисту флягу було відірвано від рюкзака та закинуто на гілля дерева. Затриманий зазначає, що ураження обмежилося втратою спорядження, тілесних ушкоджень він не отримав. Надалі він повідомляє, що у покинутому житловому будинку виявив артефакт невідомого походження, який за зовнішніми ознаками нагадував деформовану, розплавлену та повторно застиглу деревину. За твердженням затриманого, рівень радіації в приміщенні був підвищеним, тоді як безпосередньо біля артефакту показники дозиметра дорівнювали нулю.

У другий день перебування в Зоні затриманий вирішив залишитися на ночівлю в одному з покинутих будинків, мотивуючи це небажанням пересуватися у темний час доби через ризик потрапляння в аномалії. Вночі, за його словами, він чув сторонні звуки, які інтерпретував як голоси колишніх мешканців будинку, їхні розмови та сварки. Вранці затриманий зафіксував зміну розташування предметів інтер’єру, зокрема лавки, яка, за його твердженням, напередодні стояла під вікном, а зранку опинилася біля печі.

У вечірній час другого дня, під час повторного подолання колючого дроту в напрямку з Аномальної Зони, він був виявлений і затриманий військовим патрулем. Усі речі, які несуть радіаційну загрозу або науковий інтерес, у затриманого вилучено та передано вченим для подальшого дослідження.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПЗ 06-06

У перші дні після Другої катастрофи Наглядова рада проєкту «Х» прийняла термінове рішення евакуювати все цінне і знищити те, що не можна вивезти.

З числа військових оперативно сформували Загони Особливої Евакуації (ЗОЕ). Їх одразу відправляли за приблизними координатами наукових об’єктів з індексом «Х». Окремим повідомили про існування Монорельсу — підземної транспортної системи, що дозволяла обійти частину аномалій. Інші загони отримували у розпорядження вертольоти, БТР-и та вантажівки. Майже всі вони були знищені одразу після входу в нещодавно утворену Аномальну Зону.

15 червня 2006 року один із загонів, який рухався Монорельсом до Х-19, дістався комплексу з наказом евакуювати результати досліджень. Пробившись крізь опір мутантів, вони змогли дійти до мети і захопити частину результатів досліджень.
16 червня 2006 року загін частково евакуював документи з Х-19 і відступив. Відхід був складним, вижили тільки двоє бійців. Тунель, яким вони мали залишити Зону, виявився заваленим.

Більшість операцій з евакуації не були успішними. Загони понесли великі втрати особового складу. Зафіксовані випадки дезертирства. Зрештою програму Загонів Особливої Евакуації згорнули. Зону визнали найнебезпечнішим місцем на планеті. Більшість матеріалів досліджень, що проводилися всередині, списали як безповоротно втрачені.

Далін: Матеріали КПК № 3. Знайдено в речах учасника загону особливої евакуації

Військовий: День перший. Просуваємось вглиб Чорнобильської Зони. По всій території розкидані незрозумілі утворення. Якісь з них видно неозброєним оком, якісь ні. Через них довелось спішитись і рухатись на своїх двох. Перша машина колони в’їхала в одну із таких аномалій. Спочатку кабіну стиснуло, наче вона в’їхала в стовп, а потім жбурнуло на декілька метрів у бік, наче наїхала на величезний фугас. З екіпажу не вижив ніхто. Їх ніби на фарш перекрутило всередині.

День другий. Коли ми відпочивали в одному з евакуйованих сіл, на нас напала якась незрозуміла сутність. Прозоре утворення, яке жбурляло в нас усе, що було не важче п’яти кілограмів. На жаль для Семенова воно схопило сокиру з сіней і жбурнуло йому в голову. Ще двох також поранило, коли в них поприлітали стільці та ще якесь металеве сільське приладдя. Довелось відступити. Капітан щось торочить про те, що ми маємо виконати завдання. Але це тільки початок, то що нас чекає в кінці?

День десятий. Я сам. Всі загинули. Вижив лише Тиряйло, але він втік. На підході до точки капітана схопила якась велетенська хрінь своєю ногою і просто розчавила. На мої постріли воно не реагувало і тому ми з Тиряйло відійшли. Це падло забрало мапу і я тепер поняття зеленого не маю де я є. З БК залишився один магазин. Ех, треба було хоча б забрати рюкзак капітана…

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція МС 10-11

Літо 2011 року. Група сталкерів, до якої входили Стрілець, Клик та Привид, досягла території Чорнобильської АЕС з метою розгадки загадки виникнення Зони. Їм вдалося обійти аномалії та патрулі Моноліту та проникнути всередину «Саркофагу». У глибині об’єкта вони натрапили на масивні замкнені двері, які неможливо зламати або підірвати звичайними засобами. Клик зголосився виготовити декодер та вирушив на Смітник, щоб добути потрібні деталі у дигерів.

Під час спроби покинути небезпечну зону ЧАЕС Стрілець отримав важке поранення, що зменшило мобільність групи. Клик та Привид перенесли Стрільця до Доктора, ризикуючи власними життями.
Доктору вдалося вилікувати Стрільця. Відновившись, останній вирушив на північ Зони, де отримав нові тяжкі травми у бою з мутантами та знову повернувся до доктора по допомогу. У цьому поході Стрілець знайшов артефакт із загадковими властивостями, який раніше нікому не траплявся у Зоні.

Серпень 2011 року. Під час чергового походу до центру Зони Стрілець зник безвісти після спроб прорватися всередину Саркофагу, продираючись крізь ряди бійців Моноліту та Чистого Неба.

Далін: Матеріали КПК № 4. Знайдено серед голосових щоденників Стрільця.

Стрілець: Я раніше такого ніколи не бачив. Я ще не до кінця розумію його суть, але відчуваю, що цей артефакт слід залишити собі, а не заганяти черговому баризі. Клик і Привид раптом змінили своє ставлення до мене, я став для них лідером. І щось мені здається, що не через те, що я знайшов цей артефакт, а тому що я володію ним.

Доктор якось не дуже зрадів моїй знахідці. Старий почав його вивчати і щось бурмотіти про його підозрілий псі-вплив. Він не любить усе, що не може пояснити. Краще хай займеться дресируванням монстрів, що зібралися навколо його сховку в очікуванні лікування.

Я знайшов його! Вже боявся, що хтось почистив мій сховок. Не слід було його ховати! Він міг стати в пригоді. Тепер я його нікому не віддам. Я знаю, що треба Зоні, і він допоможе досягти мети.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ЧН 11-08

9 серпня 2011 року відбувся Великий Викид, який був спричинений першим рейдом Стрільця. Викид перекроїв усю Зону: колись недоступні території стали відкритими, одночасно перекривши аномаліями звичні сталкерам дороги. З'явився доступ до Військових складів, Рудого лісу та Лиманська. Усі фракції прагнули першими встановити контроль над новими територіями. Ці події згодом отримали назву «Війна угруповань».

Одним із фронтів цієї Війни було протистояння сталкерів Кордону на чолі з Панотцем Валеріаном та бандитів Смітника, яких об’єднав бугор на прізвисько Йога. Нейтрали діяли настільки вдало, що змогли захистити себе навіть від спроб СОП захопити контроль над Кордоном.

Іншим важливим моментом Війни угрупувань стало чергове протистояння Долгу та Волі, у результаті якого бази Долгу були перенесені на завод «Росток», а Воля зайняла Військові склади, вибивши з них СОП. Пізніше генерал Крилов, який тоді командував Долгом, передав НДІ «Агропром» під контроль СОП. Бандити ж закріпилися на колишній базі Волі на фабриці.

Фінальна битва відбулася у Лиманську за контроль над містом. У спробах вибити звідти Моноліт і закріпитися на локації брали участь бійці Волі, Долгу, найманці та бандити.

Далін: Матеріали КПК № 5. Записано в бункері Сидоровича

Сидорович: Я тобі, хлопче, дещо розповім про вплив. Діло було влітку 2011 року. Зона тоді кипіла, кожен тягнув ковдру на себе. Потім це назвуть Війною угрупувань. А я, як завжди, сидів на Кордоні й рахував не тільки хабарі, а й вплив. Бо в Зоні, хто має вплив — той і живе довше.

І от з’явився він. Панотець Валеріан. Старий лис, хрін з бугра. Весь такий правильний, хіба що строєм не ходить і німбу нема. Дивитися гидко. Ходить, проповіді читає про сталкерське братерство, збирає навколо себе хлопців, ніби пастух отару. А сталкери — народ простий: хто голосніше говорить і вигляд має впевнений, за тим і підуть. Я відразу зрозумів: якщо так піде далі, торгувати буду не я, а він мені дозволятиме.

Мені не сам Валеріан заважав. Мені заважало, що він порушував і так хиткий баланс сил на Кордоні та в Зоні. Почав домовлятися, миритися... А де мир — там менше стріляють, а де менше стріляють — там менше купують патронів, медикаментів і всього іншого. Бізнес, нічого особистого.

От і подумав я: а що, як трохи підштовхнути ситуацію? Військові тоді нервові були, глибоко в Зону не лізли, але стріляли без розбору. Я ж не дурень — напряму нічого робити не став. Просто пустив кілька «випадкових» чуток: мовляв, Валеріан в обхід їх буде артефакти з Зони виносити. Холецький тоді залишився б без своєї долі, а військове начальство не любить, коли їх без неофіційного грошового забезпечення лишають.

Військові, ясна річ, починають рейди, виходять на бандитів, щоб із двох сторін Валеріана до стіни притиснути. Все, як задумано.

І тут як грім серед ясного неба з Боліт вилазить Шрам. Хто такий, звідки — ніхто толком тоді не знав. Бігає, як навіжений, лізе туди, де нормальна людина й кроку не зробить. І ламає мені всю шахову партію…

От так завжди: плануєш тихо прибрати фігуру з дошки, а прибігає якийсь черговий притрушений, яких у Зоні хоч греблю гати, і гра починається заново... Зона, що з неї взяти...

Далін:Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 12-05

Станом на травень 2012 року до Прип’яті з півдня Зони залишилася єдина дорога, не перекрита аномаліями. Вона вела через так званий «Випалювач мізків» — величезну псі-установку, яка зомбувала кожного, хто потрапляв під дію її випромінювання. Лише монолітівці не піддавалися її впливу. Сталкер на прізвисько Стрілець зміг отримати від доктора Сахарова прототип нейрозахисної підкладки до шолома та відкалібрувати його, щоб захистити від дій антени.

Прорвавшись з боями крізь ряди монолітівців до лабораторії Х-10, з якої керували «Випалювачем», він зміг вимкнути установку, відкривши дорогу до Прип’яті і ЧАЕС усім охочим.

Звістка про вимкнення установки швидко поширилася Зоною. Військові одразу ж підготували операцію «Моноліт», частиною якої був також десант і на території «Випалювача мізків». У цей час всі фракції виявили наміри закріпитися у Прип’яті. Навіть досвідчені нейтрали, які зазвичай не брали участь у глобальних заворушеннях, збиралися в команди, щоб прорватися до міста. Воля і Долг наввипередки намагалися закріпити за собою контроль не тільки над мертвим містом, але й над проходом до ЧАЕС. По всій Прип’яті йшли бої всіх проти всіх.

Далін: Матеріали КПК № 6. Вилучено у сержанта СОП

Військовий: Дорога на Прип’ять знову відкрита! Не знаю, що там діється, але всіх підняли по тривозі і наказали готуватися до вильоту. Я в екіпажі, який летить до сумнозвісного «Випалювача». Інші хлопці летять на ЧАЕС. Невже ми скоро покінчимо з цією клятою Зоною?

Спротив мінімальний. Більша частина монолітівців перебита. Але, схоже, на бій сталкерів із монолітівцями прибігли і мутанти, щоб поживитись свіжим падлом. Двоє з наших отримали поранення від кровососа, але ми розібралися з тією падлюкою. Просив же старшину, щоб видав тепловізори, ми б його раніше помітили! Скнара!

Тут особливо немає чого брати під контроль. Той, хто вимкнув установку, заодно тут все і розламав. Ця станція тепер не має особливої цінності. Хіба що з наукової точки зору, чи якщо розрізати на метал.

Вчора прийшла інформація, що екіпажі, які полетіли до ЧАЕС, загинули. Коли нас евакуюють — досі немає інформації. Припаси вже закінчуються, а від навали сталкерів і мутантів відбиваємося тим БК, який залишився від фанатиків.

Ніколи не думав, що зрадію сталкерській морді. Вчора крізь ряди анархістів до нас прорвався загін Долгу. Добре, що вони носять чорну форму, яка чудово вирізняється на тлі всіх інших в Зоні. Домовились з їхнім командиром, що вони допоможуть нам пройти до краю Зони. Тепер залишилося зовсім трохи — прорватися на «Росток», а звідти і наші неподалік.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 12-06

Коли в Прип’яті тривали бої за можливість закріпитися і контролювати місто, командування СОП вирішило скористатися хаосом, який спричинило вимкнення «Випалювача мізків», і оперативно організувало операцію «Моноліт» для встановлення контролю над ЧАЕС. Попри вдалу висадку десанту з гелікоптерів біля станції, сектанти завзято опиралися штурму військових сталкерів. Військовим вдалося закріпитись на території станції, коли їх застав неочікуваний Викид. Лише кілька військових змогли врятуватися. Серед них — і полковник Ковальський.

Скориставшись сутичками між військовими сталкерами і монолітівцями, сталкер Стрілець зміг прорватися всередину ЧАЕС перед самим Викидом і відкрити двері до Х-7, використавши неавторизований декодер. Там він зустрівся з представником С-Свідомості, який запропонував пристати до вчених. Сталкер прийняв рішення знищити вчених. Можливий мотив таких дій Стрільця — надія на зникнення аномальної активності у Зоні.

Ліквідація капсул життєзабезпечення, в яких перебували учасники проєкту, призвела до руйнування керуючої структури, що стримувала хаотичні процеси Зони. Як наслідок, Зона втратила централізований контроль, а її поведінка стала ще менш передбачуваною. Почастішали викиди, змінилися аномальні поля, частина територій зазнала суттєвих трансформацій.

Угруповання «Моноліт» припинило своє існування. Бійці, позбавлені псі-контролю, гинули, втрачали розум або повільно повертали собі фрагменти власної особистості.

Далін: Матеріали КПК № 7. Вилучено у полуденівця

Монолітівець: Він зник раптово. Як тиск… як гравітація, що тримала усе докупи. Ще вчора кожен крок був правильним, кожен постріл — виправданим, кожна смерть — необхідною. А сьогодні — тиша. Порожнеча, від якої дзвенить у вухах. Я стояв на позиції й чекав наказу. Через звичку, а не наказ. Але наказу немає. Моноліт мовчить. Я намагаюся почути хоч відлуння: шепіт, імпульс, біль у голові, хоч щось. Нічого. Лише вітер і тріск дозиметра. Разом із голосом зникла впевненість. Світ став… важчим і чужим. Раніше він був простим: ворог — ціль, яку слід знищити. Тепер з’явилися питання. Чому в мене тремтять руки? Чому я не пам’ятаю нічого, що було до цього? У голові спливають уривки: накази як спогади. Ці спогади чужі і водночас мої. Невже в мене було життя до цього? На Великій. Бо якщо це правда, тоді ким я був увесь цей час? Коли Моноліт зник, дехто з братів кричав. Хтось стріляв навмання, ніби намагався пробити тишу кулями. Але більшість сидить, притулившись до стін, і дивляться в одну точку. Ми ще разом, але вже не єдині. Немає центру. Немає волі, що тримає нас гуртом. Я не знаю, що робити далі. Моноліту більше немає, є лише Зона. Вона просто є. Холодна, байдужа, агресивна. Якщо в мені лишилось хоч щось людське, мені доведеться навчитися жити з тим, що я зробив. Якщо ні — тоді тиша всередині стане моїм новим Монолітом.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПП 12-08

Враховуючи попередній досвід провалу операції «Моноліт», командування прийшло до висновку, що ліквідація С-Свідомості дозволить провести нову операцію швидко та з мінімальними втратами. Влітку 2012 року уряд ухвалив рішення розпочати військову операцію під кодовою назвою «Фарватер». Її метою було встановлення повного контролю над Чорнобильською АЕС та прилеглими територіями.

На підготовчому етапі військові аналітики та наукові підрозділи склали докладні карти аномальних полів, зафіксувавши зони підвищеної небезпеки й визначивши так званий «фарватер» — умовно безпечний маршрут для просування авіації та наземних сил. Саме цим маршрутом до району ЧАЕС мали висадитися основні підрозділи. Під час виконання завдання операція зазнала провалу: зв’язок із усіма машинами обірвався, подальша доля екіпажів і десанту залишилася невідомою.

Щоб з’ясувати обставини трагедії, Служба Безпеки України направила у Зону свого агента — колишнього сталкера, майора Олександра Дегтярьова. Працюючи під прикриттям, він мав встановити причини провалу операції «Фарватер», зібрати дані про збиті гелікоптери і, за можливості, знайти та евакуювати тих бійців, кому вдалося вижити. Згодом стане відомо, що вціліла лише одна група на чолі з полковником Ковальським, яка змогла закріпитися в пральному комбінаті в Прип’яті.

Далін: Витяг із рапорту сержанта СОП зі складу групи «Скат-1»

Військовий: Після посадки на гелікоптерному майданчику в районі станції Янів, наша група на чолі з полковником Ковальським, опинилася на замінованій ділянці. Сержант Шлячин підірвався на міні першим, невдовзі після виходу з борта «Скат-1». Оскільки ми вже були на околицях Прип’яті, полковник обрав для евакуації точку Б28 біля кінотеатру «Прометей». Ще біля мінного поля нам зустрівся сталкер, який запропонував допомогу і показав дорогу повз аномальні поля до Прип’яті. Вже в місті ми зіткнулися із запеклим супротивом фанатиків та не змогли дістатися до Б28. Полковник прийняв рішення відійти до прального комбінату. Були організовані патрульні та спостережні пости навколо споруди. Один із патрулів згодом наткнувся на групу сталкерів на чолі з майором СБУ Дегтярьовим, як з’ясувалося. Від себе хочу додати, що це підняло моральний дух бійців, оскільки дехто вже почав боятися, що нас кинули напризволяще.

На мою суб’єктивну думку, полковник Ковальський діяв відповідно до ситуації, що склалася, коли відправив групу на зачистку медсанчастини, де група потрапила у засідку монолітівців. Провини в провалі операції «Фарватер» немає, оскільки він не мав інформації про зміну розташування аномалій при її плануванні. Морального чи фізичного тиску на мене не здійснював.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 64-47

Позивний: «Скіф»
Справжнє ім’я: Євген Мартиненко
Вік: 25
Фракція: Нейтрали
Статус: сталкер
Досьє відкрито: 25.09.2021

Освіта та особисті риси
Має повну загальну середню освіту, закінчив школу зі срібною медаллю. Із юного віку вирізнявся підвищеною допитливістю, схильністю до ризику та тяжінням до конфліктних і небезпечних ситуацій. Характеризувався як особа з нестабільною моделлю поведінки в умовах мирного соціального середовища.

Військовий досвід та постслужбова адаптація
Пройшов строкову військову службу, брав участь у бойових діях. Після демобілізації адаптація до цивільного життя відбувалася зі складнощами. У цей період був залучений до незаконної торгівлі так званими «порожнявками» — артефактами, що втратили активні властивості поза межами Аномальної Зони.

Інцидент з Альфа-артефактом
У 2021 році в помешканні Євгена Мартиненка з’явився об’єкт, попередньо ідентифікований як Альфа-артефакт. Подія завершилася повним знищенням квартири. Доктор Герман запропонував фінансову винагороду за умови підтвердження альфа-класу об’єкта та його перезарядження за допомогою сканера «Топаз» в аномальному полі. З цією метою Мартиненко вирушив у Зону, де невдовзі став жертвою пограбування.

Пошук сканера
Пошукові дії привели Скіфа до колишньої бази фракції Чисте Небо на Болотах. Після нейтралізації захисного псі-випромінювання бази, вступив у контакт із проповідником монолітівців, відомим під псевдонімом Фауст. У ході цих дій Скіф виявив втрачений сканер з артефактом та доставив його до НДІЧАЗ з метою отримати фінансової винагороди за це.

Участь у подіях біля «Дуги»
Після того, як колишній радіолокаційний комплекс «Дуга» був перетворений на випромінювач «Моноліту», Скіф добровільно погодився взяти участь у бойових діях проти фанатиків та відіграв ключову роль у ліквідації лідера монолітівців.

Взаємодія з НТЦ «Малахіт»
За свідченнями агентів, на території НТЦ «Малахіт» Скіф дізнався про існування так званої тонкої матерії — інформаційного середовища, що може зберігати відбитки свідомості всіх живих істот, та взаємодіяв із відбитком учасника групи С-Свідомості.

Інтерес та ризики для Наглядради
Його участь у ключових подіях у Зоні, а також підтверджена здатність виживати й діяти в зонах критичної нестабільності роблять його цінним, але неконтрольованим активом. Рекомендовано постійне приховане спостереження, обмежений доступ до чутливої інформації та використання виключно в рамках контрольованих операцій.

Поточний статус та невизначені наміри
Відомо, що Мартиненко вийшов на контакт зі Стрільцем і Доктором та активно шукає спосіб прориву крізь Рубіж у напрямку Прип’яті. Кінцева мета зазначених дій для Наглядової ради залишається невстановленою. Здійснюється спостереження.

Далін: Матеріали КПК № 9. З особистих записів доктора Даліна

Сьогодні з полковником на Териконі я мав цікаву розмову із сталкером на прізвисько Скіф. Він справив на мене враження не героя і не випадкового виконавця, а рідкісного ресурсу, який Зона іноді народжує всупереч власній логіці. У ньому поєднуються витривалість, здатність швидко адаптуватися й відсутність зайвих ілюзій щодо того, ким він є і що робить. Саме такі люди здатні доходити туди, куди наукові експедиції не доходять ніколи. Він чудовий інструмент для досягнення нашої мети: не обтяжений ідеологією, не схильний до зайвих запитань, якщо бачить практичну користь. Він не вимагає пояснень, які можуть поставити під загрозу дослідження, і водночас достатньо розумний, щоб розуміти межі дозволеного. Це робить його ідеальним посередником між теорією та польовою реальністю. Поки що наші цілі збігаються. Але це тимчасово.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 64-76

Позивний: «Ріхтер»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 28
Фракція: Нейтрали
Статус: вільний провідник
Досьє відкрито: 26.09.2021

Походження та ранні роки
Ріхтер виріс у дитячому будинку. У цей період у нього сформувався стійкий інтерес до Чорнобильської Зони як до символу свободи та альтернативи контрольованому існуванню. У шістнадцятирічному віці він самовільно покинув сиротинець і нелегально проник у Зону.

Початковий досвід у Зоні
Один із ранніх походів завершився потраплянням у електричну аномалію. Ріхтер вижив, однак отримав характерний шрам уздовж скроні у вигляді розгалуженого сліду блискавки. Інцидент не зменшив його мотивації, а лише закріпив намір набути достатнього досвіду й підготовки.

Навчання та зв’язки
Був учнем Провідника, легендарного сталкера, відомого співпрацею зі Стрільцем. Після загибелі наставника підтримував особисті контакти як зі Стрільцем, так і зі Шрамом. За сприяння останнього був введений до угруповання Іскра, однак формального членства не прийняв, залишившись вільним сталкером.

Подальша діяльність
На прохання Стрільця виконував обов’язки провідника Малою Зоною. Брав участь у зборі та передачі інформації щодо сканерів. Усвідомлює статус Стрільця як однієї з найбільш розшукуваних осіб у Зоні, тому ретельно приховує факт їхнього знайомства.

Травмуючий досвід
Загибель нейтральних сталкерів Баржі та Жартівника під час переходу через аномальну ділянку стала серйозним психологічним переломом для Ріхтера. Подія підірвала його впевненість у власному розумінні Зони та сформувала стійке почуття провини, що згодом трансформувалося у готовність допомагати іншим, навіть на шкоду особистій вигоді.

Світогляд та переконання
Ріхтер поділяє ідею сталкерської вольниці та концепцію вільної Зони. Відкрито вороже ставиться до Варти, визнаючи її силу, але не авторитет. Діє прагматично, уникає невиправданого ризику. Вбивство розглядає виключно як крайній захід, надаючи перевагу мирному врегулюванню конфліктів.

Інтерес чи небезпека для Наглядради
Ріхтер становить оперативний інтерес помірного рівня. Як досвідчений провідник і носій практичних знань про Малу Зону може бути корисним джерелом інформації та потенційним позаштатним агентом. Водночас його неформальні зв’язки зі Стрільцем і Шрамом, а також виражена нелояльність до структур контролю Зони створюють потенційний ризик витоку даних та неконтрольованого втручання в дослідницьку діяльність. Рекомендується приховане спостереження, без прямого тиску, з можливістю точкового залучення через взаємовигідні домовленості.

Далін: Матеріали КПК № 10. Вилучено у невідомого сталкера

Сталкер: Якось з Ріхтером прорвалися до Прип’яті. Місто, як завжди, мовчало, тільки вітер скрипів розбитими вікнами. Вже трохи напідпитку з хлопцями зайшли в чергову багатоповерхівку без надії щось знайти. Стандартний набір: порожні кімнати, облуплені стіни, сліди давнього життя. У одній із квартир Ріхтер раптом зупинився і кивнув на стару тумбочку. Між пожовклими газетами лежали старі касети. Звичайні, потерті, з нерозбірливими підписами від руки. Я навіть не одразу повірив, що таке тут могло зберегтися. Ми знайшли старий плеєр, у когось у рюкзаку були батарейки. Коли з навушників полився тихий, трохи хриплий спів, Прип’ять ніби відступила. На кілька хвилин Зона перестала бути Зоною. Спочатку Ріхтер мовчав, а потім почав танцювати. Більше я його без того плеєра не зустрічав. Ця музика з мертвого міста стала частиною його життя.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 45-68

Позивний: «Полковник Коршунов»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 55
Фракція: Варта
Статус: лідер фракції
Досьє відкрито: 28.09.2021

Походження та підготовка
Походить із родини військових. Із шістнадцятирічного віку — курсант училища спецпризначення. Формувався виключно у військовому середовищі, цивільні соціальні моделі поведінки засвоєні слабо. Ранній початок служби зумовив жорстку дисципліну та авторитарний стиль управління.

Військова кар’єра
Перше закордонне відрядження здійснив як «консультант» від СРСР в Африці. Брав участь у війні в Афганістані у званні капітана. Під час однієї з операцій підрозділ потрапив у засідку. Коршунов, прикриваючи відступ, зазнав поранення та вибув із бою. Командування перебрав один із підлеглих лейтенантів, чиї помилкові рішення призвели до катастрофічних втрат і повного провалу операції. Незважаючи на обставини, Коршунов захистив підлеглого від трибуналу, а сам уникнув суду завдяки статусу багаторазово нагородженого ветерана, однак був звільнений зі Збройних Сил без почестей. Цей епізод став ключовим у формуванні його крайньої недовіри до командних структур і людей загалом.

Перші дії в Зоні
У 2015 році Коршунов пристав на пропозицію Агати очолити ключовий силовий ресурс із прямим завданням «захистити НДІЧАЗ і навести порядок у Зоні». Коршунов успадкував агентурну мережу і системно застосовував стратегію «розділяй і володарюй», цілеспрямовано загострюючи внутрішні протиріччя між фракціями. Його дії безпосередньо спричинили розколи у Волі та Долгу.

Ключові операції
Полковник Коршунов організував і провів блискавичну операцію з очищення Хімзаводу від групи сталкерів фракції Іскра. Хімзавод став основною базою Варти в Зоні.
Організував операцію «Зеніт», однак не очолив колону через пряму заборону Агати та вимогу перебувати у контрольному залі об’єкту Х-11. Після провалу «Зеніту» ініціював внутрішнє розслідування і поставив Агаті запитання про доцільність понесених втрат. Після ознайомлення з повним планом операції, погодився з необхідністю його реалізації.
Полковник відповідав за безпеку НДІЧАЗ під час проведення експерименту з Альфа-артефактом у Х-11. Попри перехоплення групи диверсантів, організованої з колишніх сектантів Моноліту, експеримент провалився і пішов не за планом.

Психологічний портрет
Жорсткий, вольовий, безкомпромісний. Схильний до маніпуляцій і стратегічного мислення. Абсолютно не довіряє сталкерам і цивільним структурам, проте здатен визнавати професіоналізм і лояльність. Для підлеглих може бути як стабільним покровителем, так і смертельно небезпечним противником. Вважає людей ресурсом, але цінує тих, хто довів ефективність і відданість.

Інтерес та користь для Наглядради
Полковник Коршунов є критично важливим активом. Він забезпечує силову стабільність Інституту, захист об’єктів, контроль над ключовими територіями Зони та ефективне стримування сталкерських фракцій. Його агентурна мережа, оперативний досвід і готовність до жорстких рішень роблять його незамінним у фазах ескалації.
Водночас Коршунов становить потенційний системний ризик у разі втрати політичного або адміністративного контролю: він діє автономно, мислить категоріями воєнної доцільності й може ігнорувати наукові або етичні обмеження заради досягнення результату. Його лояльність прив’язана не до Наглядради як такої, а до Агати та концепції «порядку будь-якою ціною».

Далін: КПК № 11. З особистої переписки сержанта Варти Семиголови

Сержант Варти: Кулік, ти питав, чого чайник називаємо «Альфа-артефактом»? Коротше, доповідаю по суті. Було діло на Хімзаводі.

Ранок починався спокійно. Зона мовчала, тривог не було, мутанти не лізли куди не слід. У контрольному блоці Хімзаводу чергові вирішили скористатися рідкісним затишшям і заварити чай. Старий електрочайник, який виглядає так, наче пережив ще появу Зони, зрадницьки клацнув і вибив автомат.

Світло згасло якраз у той момент, коли Коршунов зайшов до приміщення чергових.

Запала тиша. Та сама, від якої в Зоні зазвичай починають молитися навіть ті, хто ніколи не вірив.

— Доповісти, — спокійно сказав полковник.
Черговий, блідий як плоть після викиду, чесно відповів:

— Товаришу полковнику… чайник.

Коршунов мовчки подивився на темні монітори, потім на чайник, потім знову на бійця. Пауза затягнулася настільки, що десь далеко мент народився.

— Отже так, — нарешті промовив Коршунов. — Якщо через чайник я втрачу контроль над обстановкою в Зоні, я почну з чайників. Потім — з тих, хто їх вмикає без дозволу.

Він сам підняв перемикач автомата, увімкнув живлення. Подивився, як загоряються монітори, і додав:
— Чай пийте. Але пам’ятайте: Зона помилок не прощає. Навіть побутових.

З того дня у Варті з’явився негласний наказ: перед вмиканням будь-якої техніки спершу перевір, чи немає поруч Коршунова. А чайник отримав позивний «Альфа-артефакт».

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 32-44

Позивний: «Доктор Далін»
Справжнє ім’я: Далін Дмитро Валентинович
Вік: 40
Фракція: НДІЧАЗ
Статус: керівник інституту
Досьє відкрито: 30.09.2021

Освіта та біографія
Народився наприкінці 1981 року у родині інтелігентів. Батько — Валентин Далін, видатний учений, один із ключових учасників групи С-Свідомість, безпосередньо причетний до експериментів, що завершилися формуванням Зони.
Завдяки природним здібностям навчався без особливих зусиль. Вступив на фізичний факультет КНУ ім. Тараса Шевченка, де перші роки демонстративно ігнорував навчальний процес, водночас бездоганно складаючи іспити. Завдяки впливу професора Захарова, змінив своє ставлення до навчання та достроково закінчив університет, а згодом – у рекордний термін захистив кандидатську та докторську дисертації. … Досі згадую пики тих професорів з комісії! Як вони здивувалися, коли вперше мене побачили!

Діяльність у межах проєкту «Зона» та НДІЧАЗ
Невдовзі після утворення НДІЧАЗ зайняв пост директора Інституту. Його погляди на напрямки роботи установи не збігалися з баченням Стрільця, одного з засновників Інституту. Сприймає Зону як родинну справу життя, продовження роботи свого батька.
…Так і знав, що батька сюди притягнуть.
Зона для нього — не лише науковий феномен, а й незавершений діалог із батьком. Він розглядає її, по-перше, як результат геніальності, що вийшла з-під контролю; по-друге, як доказ того, що людський розум здатен змінювати реальність; по-третє, як помилку, яку або неможливо виправити, або необхідно довести до логічного завершення.

Взаємодія з Вартою
Ставиться до силових структур із прихованою зневагою, однак визнає практичний розум і наполегливість полковника Коршунова. Їхні стосунки ґрунтуються на вимушеній взаємній повазі та балансі інтересів.

Психологічний портрет
Одержимий наукою, пізнанням і розширенням меж можливого. Схильний до ризику в інтелектуальній площині, постійно відчуває спокусу «зазирнути за горизонт», навіть коли це небезпечно. Честолюбний, гостро потребує визнання, наукового статусу.
…Без амбіцій нічого робити в НДІЧАЗ, та й взагалі не варто лізти в науку.
Не схильний до самопожертви чи аскези: високо цінує власний інтелект та вимагає відповідних умов, ресурсів і свободи дій. За наявності повного забезпечення здатен працювати з надзвичайною інтенсивністю.
У роботі з підлеглими — вимогливий, іронічний, психологічно жорсткий, але лояльний: воліє вирішувати проблеми всередині колективу, прикриваючи співробітників від силового втручання Варти. Фізичне насильство зневажає; психологічний тиск вважає допустимим інструментом заради наукової мети.

Інтерес і користь для Наглядради
Доктор Далін є унікальним активом подвійного призначення. З одного боку, він забезпечує безпрецедентний рівень розуміння процесів, пов’язаних із Зоною. З іншого — його особистий мотив, пов’язаний із фігурою Валентина Даліна, створює ризик зміщення пріоритетів з інституційних на особисті.

Його діяльність потенційно здатна:
- відкрити шлях до контролю або трансформації Зони;
- відтворити або завершити експерименти С-Свідомості в новій формі;
- призвести до повторення критичних помилок, але на вищому рівні складності.
Рекомендація: зберігати доктора Дмитра Даліна в активному контурі управління НДІЧАЗ, поєднуючи розширені ресурси з прихованим стратегічним наглядом. Для балансування амбіцій доктора слід залишати його під контролем полковника Коршунова та Агати.
…О так, ледь не щодня відчуваю на своїй шиї ланцюг Агати і пронизливий погляд полковника. Часом здається, що вони контролюють кожен крок мого життя.

Далін: КПК № 12. З пояснювальної записки доктора Дмитра Даліна про необхідність проведення Другого Карибського експерименту

…у зв’язку з поточним станом аномальної інфраструктури та обмеженими можливостями її контролю вважаю за необхідне повторно порушити питання проведення експерименту подібного до Карибського. Наявні дані свідчать, що Альфа-артефакт є ключовим елементом у функціонуванні установки «Моноліт» та системи Генераторів. Його відсутність зводить нанівець спроби централізованого управління аномальною енергією, залишаючи НДІЧАЗ у позиції реактивного, а не проактивного управління.

Практика штучного синтезу артефактів, незважаючи на досягнуті успіхи, принципово не дозволяє відтворити властивості Альфа-артефакту. Це підтверджується як експериментальними результатами, так і теоретичними моделями, розробленими на основі матеріалів лабораторії Х-11. Єдине підтверджене походження Альфи — резонансна взаємодія псі-поля ноосфери, зафіксована під час експерименту 1995 року.

Сам факт спонтанного утворення Альфа-артефакту поза межами Зони доводить, що повторення Карибського експерименту є не лише можливим, а й відтворюваним за умови належного рівня безпеки.

Відмова від проведення експерименту означатиме стратегічну стагнацію НДІЧАЗ та подальшу втрату контролю над аномальними процесами. Усвідомлюючи ризики, наполягаю: контрольований експеримент значно безпечніший та прогнозованіший за очікування чергового Надвикиду з непередбачуваними наслідками.
Директор НДІЧАЗ, доктор Далін Дмитро Валентинович.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи ЧН 86-25

Позивний: «Шрам»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 42
Фракція: Іскра
Статус: лідер фракції
Досьє відкрито: 10.09.2011

Діяльність у Зоні

2008 рік. Один із перших сталкерів, що досяг «Моноліту» та вижив.
2011 рік, осінь. Як найманець був інтегрований С-Свідомістю у фракцію Чисте Небо з метою пошуку та нейтралізації Стрільця. Біля ЧАЕС деактивував його псі-захист.
Ймовірно, 2014 рік. Очолює фракцію Іскра, спеціалізовану на супроводі та допомозі науковцям у польових дослідженнях. Організовує базу на Хімзаводі.
2015 рік. Після конфлікту між Іскрою та Вартою на Хімзаводі формує особисту установку на системне протистояння Варті та особисто полковнику Коршунову.

Вербування та програмування
Ймовірно, був завербований С-Свідомістю та підданий нейропрограмуванню невдовзі після бою Чистого Неба біля ЧАЕС. Підозрюємо, йому було імплантовано нову директиву.
Існує гіпотеза, що Шрам усвідомлює факт власного програмування, однак або не здатний чинити цьому опір, або свідомо відмовляється це робити, оскільки вважає програму єдиним сенсом свого існування.

Зв’язок із Фаустом
Агата підозрює, що Шрам є фактичним архітектором подій, пов’язаних із Фаустом. А саме, що це він спланував і реалізував ланцюг подій, що призвели до контакту з С-Свідомістю. Єдина відома людина, здатна пережити Надвикид, крім монолітівців.
Ймовірно, його план було зірвано після усвідомлення Фаустом факту власного використання. Існує ймовірність, що він розглядає Скіфа як новий інструмент або помічника.

Страхи та обмеження
Єдиний зафіксований страх — зрив плану досягнення «Світлої Зони» сторонніми силами: Стрільцем, Вартoю або невідомим третім гравцем. Особисте виживання, втрати, репутація або жертви для нього не мають значення.

Ризики для Нацради
Шрам становить екзистенційну загрозу найвищого рівня. На відміну від інших суб’єктів Зони, він не піддається класичному стримуванню, шантажу чи мотивації. Його дії не залежать від політичної обстановки, наказів або втрат. Невдачі Шрам сприймає не як поразки, а як корекцію шляху. Рекомендовано розглядати Шрама як носія автономної програми: необхідна ліквідація або нейтралізація. Відсутність активних дій може мати непередбачувані наслідки для програми «Зона».

Далін: КПК № 13. З листування професора Бергмана від 08.09.2011

Вчений: …стосовно питання провідника. Нам його радили обережно, без зайвих деталей, але тепер я добре розумію чому. Йдеться про сталкера на ім’я Шрам.

Він не здався мені людиною, що прагне справити враження. З’явився вчасно, без зайвих розмов уточнив мету виходу, перевірив обладнання, і одразу взяв маршрут на себе. Під час переходу був спокійним, кілька разів зупиняв групу ще до того, як наші прилади фіксували аномальні коливання. Здавалося, він орієнтується не за показниками, а за поведінкою місцевості. Небагатослівний.

Експедиція завершилася без втрат і з повним обсягом даних. Тому, якщо тобі знадобиться провідник для роботи в районі Боліт, наполегливо рекомендую саме Шрама. Альтернативи за рівнем надійності я наразі не бачу. Мені відомо, що він зараз цікавиться замовленнями саме у тому районі Зони.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи ПП 26-53

Позивний: «Бродяга»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 30-35
Фракція: Моноліт
Статус: командир загону
Досьє відкрито: 10.08.2012

Діяльність до утворення Полудня
Колишній монолітівець. Діяльність до вербування в Моноліт не встановлена. Після втрати псі-зв’язку з Монолітом влітку 2012 року допомагав Дегтярьову прорватись до Прип’яті у ході його розслідування провалу операції «Фарватер». Співпрацював із Корпусом на ранньому етапі його формування.

Психологічний портрет
Стабільний, з ознаками хронічної втоми, має високий рівень рефлексії, внутрішній конфлікт між прагненням до спокути та страхом перед власним минулим.
Для нього, як і для більшості колишніх монолітівців, розрив із Монолітом став екзистенційним зламом: втратою опори, сенсу та зовнішньої волі. На відміну від багатьох інших, він не деградував і не зник, а спробував побудувати нову структуру співіснування для таких самих «втрачених», як і він сам.

Діяльність у межах Полудня
З-поміж полуденців Бродяга найбільш схожий на того, кого можна назвати офіційним лідером. У фракції він виконує роль морального орієнтира. Авторитет Бродяги базується не на силі чи страху, а на досвіді та здатності брати відповідальність. Він уникає розмов про минуле Моноліту, проте водночас прагне зрозуміти, що саме сталося з ним і його людьми, та чи можливе для них прощення.

Діяльність після Сигналу
Після активізації Сигналу особистість Бродяги повністю стерлася, поступившись відновленому монолітівцю, здатному без вагань виконувати волю його «божества».

Інтерес і ризики для Нацради НДІЧАЗ
Бродяга становив значний аналітичний інтерес як стабілізований колишній агент псі-впливу, здатний функціонувати без зовнішнього контролю. Його досвід міг бути використаний для дослідження довготривалих наслідків псі-програмування та можливостей реабілітації. Але після повторної активації Сигналом став неконтрольованим агентом ворожої сили з доступом до фракції та стратегічних районів Зони. Рекомендовано ліквідувати власними силами або силами агентури.

Далін: КПК № 14. Вилучено у нейтрала

Нейтральний сталкер: Прип’ять — це пропаще місто. Якось був я там. Якраз невдовзі після того, як Дегтярьов витягнув військових з міста. Тоді ніби в Зоні все видихнуло і стало тихо. Ми з хлопцями подумали: раз таке діло, гріх не зазирнути. Хотіли швидко пройтися, подивитися, що лишилось, пошукати може якийсь цікавий хабар.

Та Прип’ять, сам знаєш, не любить гостей. В одному з дворів потрапили ми під перехресний вогонь з декількох будинків. Чую «браття, бачу невірних», «смерть грішникам» й іншу дурню цих навіжених. Я вже подумав, що все, гаплик нам.

І тут, як нізвідки, з’являється Бродяга з іншою групою бійців. Самі в усьому монолітівському. Спокійний, як той удав, на трасери куль взагалі не зважав. Оточили нас і закрили собою від тих пришелепкуватих. Заговорив із ними тихо, рівно, як той проповідник до пастви. Про те, про се, про спокій, що сталкери не вороги, що знає, що вони відчувають. І диво сталося: монолітівці перестали стріляти і вийшли з укриттів із опущеною зброєю.

Нам лише кивнули йти геть. Ми й пішли хутко, не озиралися. Але щось у Прип’ять я більше не горю бажанням йти знову. Мені і на Затоні непогано живеться.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 72-66

Позивний: «Фауст»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 45
Фракція: Моноліт
Статус: лідер фракції
Досьє відкрито: 20.08.2012

Походження
Фауст — унікальний продукт програми «Контролер». С-Свідомість розглядала його як майбутнього генерала армій монолітівців, однак сам Фауст від самого початку сприймав С-Свідомість як демонів, що заглушують голос істинного Бога. Після розстрілу Стрільцем науковців і зникнення голосу «Моноліту» Фауст втратив сенс існування. Сліпого та психічно дезорієнтованого Фауста підібрав Бродяга й привів у Полудень.

Нейрофізичні особливості
Попри фізичну сліпоту, Фауст сприймає реальність у псі-спектрі та володіє повним набором здібностей контролера. Тривалий час він приховував це, не бажаючи викликати підозру.

Діяльність у Полудні
Поступово Фауст вирішує повернути поклик «Моноліту», щоб примусити інших знову його почути. Він швидко еволюціонував із замкненого фанатика на харизматичного проповідника й лідера. Ініціював операцію із використанням сердечника сканера, доставленого до НДІЧАЗ, та під час експерименту перезаписав Сигнал Моноліту на себе. У подальшому ініціював перепрограмування «Дуги» з метою багаторазового посилення поклику.

Поточний статус
Під час здійснення заходів зі знищення відродженого Моноліту та нейтралізації Сигналу із «Дуги», Фауст був ліквідований. Втім, враховуючи його аномальні псі-здібності, є причини підозрювати, що ліквідація Фауста могла бути лише ілюзією.

Ризики для Нацради НДІЧАЗ
Фауст довів можливість автономного перехоплення та перезапису псі-сигналів рівня Моноліту, що створює прецедент критичної загрози. Його приклад демонструє, що навіть одиничний суб’єкт здатний ініціювати масову псі-радикалізацію, зірвати контроль над аномальною інфраструктурою та використати ресурси НДІЧАЗ проти самого Інституту. Агенти спостереження мають здобути вичерпні докази того, що Фауст ліквідований, та що інші результати експериментів не свідчать про аналогічну діяльність у Зоні.

Далін: КПК № 15. Вилучено із КПК монолітівця

Монолітівець: Після відродження Моноліту я прокинувся серед руїн Сховища, з гулом у голові, що був солодшим за тишу. Моноліт знову говорив. Не словами — наказом, впевненістю, правильністю кожного кроку. І разом із покликом повернулося те, чого не було роками, — спогади.

Я згадав Прип’ять. Порожні проспекти, розбиті вікна будинків. І його — Фауста. Він уже тоді мав особливий погляд — погляд не сліпця, а командира. Він ішов попереду, завжди знав, де засідка, де пастка, де аномалія. Ми йому довіряли без питань. Якщо Фауст казав «стояти», то ми стояли. Якщо казав «йдемо» — ішли, навіть у саме пекло. Бо його голос був відлунням голосу Моноліту.

Поклик Моноліта все розставив на місця. Фауст був моїм командиром тоді, залишається й тепер. Він поведе нас, своїх дітей, до справжньої волі Моноліту, до того, що дійсно треба Зоні й справжньому Богу.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи ТЧ 66-64

Позивний: «Стрілець» (також був відомий як «Мічений»)
Вік: 44
Фракція: Нейтрали
Статус: сталкер
Досьє відкрито: 10.09.2008

Біографія
У серпні 2008 року Стрілець, тоді — військовий — був направлений у Зону, де став жертвою зради корумпованого командира і був залишений напризволяще. Його врятував сталкер на прізвисько Привид. Після цього інциденту Стрілець зав’язав із військовим минулим та сформував власну групу сталкерів, до якої згодом приєдналися Клик і Доктор.
Влітку 2011 року група Стрільця проникла всередину Саркофагу ЧАЕС і спричинила Надвикид. У серпні того ж року Стрілець зник безвісти під час чергової спроби прориву до Саркофагу. Тоді ж він був помилково закодований С-Свідомістю як агент програми S.T.A.L.K.E.R. із завданням ліквідувати самого себе. Був закинутий назад у Зону з амнезією.
У травні 2012 року Стрілець ліквідував бандитського ватажка Борова. Згодом відключив установку «Випалювач мізків» і знищив С-Свідомість, що кардинально змінило баланс сил у Зоні.
У серпні 2012 року Стрілець допоміг майору Дегтярьову під час евакуації військових після провалу операції «Фарватер».
2013 рік — Стрілець долучився до заснування НДІЧАЗ і виконував функції головного наукового консультанта. Згодом залишив Інститут, здійснивши диверсію та заявив, що керівництво Інституту прагне контролювати Зону, а не досліджувати її.

Психологічний профіль
Характеризується винятковою адаптивністю та високою стресостійкістю, що дозволяє йому діяти автономно в умовах постійної смертельної загрози. Його воля практично не піддається зовнішньому тиску, а здатність знаходити вихід із критичних ситуацій межує з інстинктивною реакцією. Водночас він демонструє емоційну відстороненість у спілкуванні, схильність до одержимості власною метою та глибоку підозрілість до будь-яких структур влади або ієрархій.

Ризики для Наглядради
Стрілець становить сукупність стратегічних ризиків. Його поведінка є непередбачуваною, оскільки він не визнає формального підпорядкування і діє виключно відповідно до власного бачення ситуації. У разі розбіжності цілей він здатний без вагань виступити прот. Його глибокі практичні знання про Зону перевищують теоретичні напрацювання більшості фахівців НДІЧАЗ, і в разі свідомого саботажу або витоку інформації ці знання можуть бути використані ворожими фракціями. З огляду на його попередні дії, що вже призводили до масштабних і незворотних змін у Зоні, подальше втручання Стрільця може мати глобальні та важко прогнозовані наслідки. За даними Агати, Стрілець готує чергову диверсію проти сил Наглядради. За неможливості його повторного вербування, підлягає ліквідації або нейтралізації.

Далін: КПК № 16. Зі щоденника Стрільця

Стрілець: Зона більше не здається мені раковою пухлиною на тілі планети. Колись я був упевнений, що її потрібно знищити, випалити до основи. Тепер я розумію, що це було надто просте пояснення складного явища. Зона не є вироком. Вона — реакція, форма відповіді Всесвіту на втручання людини. Її неможливо звести до категорій «добро» чи «зло».

Я розумію Зону краще, ніж ті, хто намагається описати її формулами та звітами. Вона живе за власною логікою, де аномалії, викиди й спотворені форми життя не є помилками, а елементами нової рівноваги. Попри лицемірство Кайманова, в одному я з ним точно згоден: мутанти — не збій системи, і не ворог за визначенням. Вони — частина фауни Зони, пристосованої до середовища, яке саме по собі вже не належить звичному світові. Їхнє знищення означало б повторення тієї ж помилки — спроби нав’язати порядок там, де він уже сформувався інакше.
Зона заслуговує на спокій. Не на контроль, не на експерименти, й не на чергові «програми порятунку». Але тільки я за стільки років у Зоні зрозумів, що їй справді треба!

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи ТЧ 35-46

Позивний: «Доктор»
Справжнє ім’я: доктор Кайманов
Вік: 75
Фракція: Нейтрали
Статус: сталкер
Досьє відкрито: 18.05.2012

Науковий шлях
У віці 25 років Кайманов приєднався до роботи над проєктом «Х». Свою наукову кар’єру він розпочав у сфері фізики світла та оптичних приладів, стояв біля витоків створення вдосконаленого вітчизняного електронного мікроскопа. Його ключовим досягненням стало впровадження катодів холодної автоемісії замість термоемісійних, що вимагало принципово нового рівня вакууму та подолання технічних обмежень. Згодом коло інтересів Кайманова змістилося до фізики елементарних частинок, де він швидко здобув репутацію одного з провідних спеціалістів.
Центральною ідеєю життя Кайманова було підтвердження теорії існування Ноосфери — глобального інформаційного поля Землі. Саме цей інтерес привів його до активної участі в проєкті «Х» і дав змогу у стислі терміни створити теоретичну базу для ключового елемента майбутньої установки — блоку зведення (фокусувального блоку).

Проєкт «Х» і подальші події
На етапі активної роботи над проєктом «Х» Кайманову пропонували повну підтримку та необмежені ресурси. Проте смерть його друга та колеги Княжинського спричинила глибоку психологічну кризу, через яку доктор тимчасово відмовився від подальших досліджень. Переломним моментом стало знайомство із вченим Захаровим, який запропонував експериментальним шляхом перевірити гіпотезу про існування інформаційного поля Землі. Попри скептичне ставлення наукової спільноти до цієї ідеї, Кайманов погодився відновити роботу. У різні періоди доктор працював у лабораторіях Х-18 та Х-5. Саме там він створив так званий «випромінювач Кайманова», здатний безпосередньо впливати на псі-поле людини.
Був учасником групи С-Свідомість. Втім, з невідомих причин в останній момент відмовився від участі в їхньому експерименті з під’єдання до ноосфери.

Поведінка в Зоні
Приховуючи власну роль у формуванні Зони та роботі з групою С-Свідомість, він згодом приєднався до групи Стрільця.
За сталкерськими легендами, Кайманов послідовно допомагав усім живим істотам, незалежно від їхньої природи. У 2011 році йому приписують унікальний випадок приручення псевдособаки, що непрямо підтверджує його глибоке розуміння псі-процесів та поведінкових механізмів мутантів.

Інтерес і ризики для Наглядради
Кайманов становить винятковий науковий інтерес як один із небагатьох дослідників, здатних поєднати теорію Ноосфери, практичні знання про псі-випромінювання та безпосередній досвід взаємодії із Зоною. Його напрацювання можуть стати основою для проривних відкриттів і створення технологій нового покоління. Водночас Кайманов є серйозним ризиком, адже принципово не приймає ідею контролю Зони, свідомо приховував власну роль у її появі та має тісні неформальні зв’язки зі Стрільцем. У разі відновлення активної діяльності його дії можуть суперечити стратегічним інтересам Інституту та призвести до витоку критично важливої інформації або ідеологічної диверсії зсередини.

Далін: КПК № 17. Перехоплено з повідомлень невідомого сталкера

Нейтрал: Якось я натрапив на зграю сліпих псів у Рудому лісі, а набоїв залишилося на дві дулі. Почав тікати, як ще ніколи не тікав. Я пропустив орієнтир, збився з маршруту, і з розбігу влетів у аномалію. Повітря стиснуло груди, світ перекосило, біль ударив різко, і все зникло…
Прийшов до тями від запаху спирту й сушених трав у якійсь хаті. Я спробував поворухнутися, і побачив шви на боці: рівні, акуратні. Так не кожен зможе заштопати. Повернув голову — у хаті був Доктор. Той самий легендарний Доктор!
Він стояв біля столу, спиною до мене. Зосереджений, ніби в лабораторії. На столі хтось лежав.
Це був не сталкер, а пес! Один із тих, що гнали мене через ліс. Він був закривавлений, з розірваним боком, але живий.
Доктор методично накладав шви, не поспішаючи, не озираючись на мене.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи ПП 33-26

Позивний: «Дьоготь»
Справжнє ім’я: Олександр Дегтярьов
Вік: 40
Фракція: Корпус
Статус: лідер фракції
Досьє відкрито: 03.08.2012

Освіта та походження
Інформація про освіту відсутня. Відомо, що народився в Прип’яті, але ще дитиною був евакуйований після аварії на ЧАЕС у 1986 році.

Шлях у Зоні
Після нелегального проникнення в Зону Дегтярьов швидко зарекомендував себе як холоднокровний, системний і надзвичайно живучий сталкер. Саме ця репутація стала підставою для його вербування СБУ. Першим відомим завданням у статусі оперативника стало розслідування провалу операції «Фарватер» у серпні 2012 року та евакуація вцілілих військових. Тоді Дегтярьов не лише налагодив складні контакти між сталкерами й військовими, а й вийшов на ключові знання про реальні причини катастрофи — змінну структуру повітряних аномалій. Вирішальну роль у фінальній фазі операції зіграв Стрілець, з яким Дегтярьов згодом підтримував зв’язок, сприяючи його залученню до НДІЧАЗ.

Служба в СБУ та підвищення
Після «Фарватеру» Дегтярьову пропонували штабну посаду на Великій Землі, однак він обрав повернення в Зону як постійний спостерігач СБУ. Саме в цей період він виявив під Прип’яттю цілий комплекс Х-лабораторій, який підтримує зв’язок між псі-установками по всій території Зони. Усвідомлюючи потенціал катастрофи у разі доступу до комплексу сторонніх сил, Дегтярьов ініціював доповідь керівництву СБУ. Служба підвищила його до звання полковника та наділила повноваженнями щодо повного обмеження доступу до Прип’яті. Так з’явився Рубіж і нова фракція — Корпус, метою яких стала охорона Прип’яті від небажаних відвідувачів.

Поточний статус
Після відновлення активності Моноліту у 2021 році Рубіж зазнав прориву. Дегтярьов особисто очолив операцію з повернення контролю над Прип’яттю, що завершилася оточенням його загону в Палаці культури «Енергетик». Подальший статус полковника офіційно не підтверджений.

Інтерес і небезпека для Наглядради
Дегтярьов становить значний інтерес як носій унікальних практичних знань про Прип’ять, комплекс лабораторій та механізми стримування Зони. Водночас він є потенційно небезпечним суб’єктом: його лояльність спрямована не на наукові структури, а на СБУ. Має власне бачення балансу сил у Зоні. За наявності конфлікту інтересів здатен блокувати або силою припиняти ініціативи Наглядради, якщо вважатиме їх загрозою для стабільності Зони або державної безпеки.

Далін: КПК № 18. Вилучено з внутрішнього архіву Корпусу

Корпусівець: Під час обстеження Прип’яті наш загін під командуванням майора Дегтярьова прийняв рішення перевірити будівлю медсанчастини № 126. Після зачистки наземних поверхів було виявлено підвальне приміщення з нетиповими інженерними конструкціями та герметичними дверима, що не належали до цивільної частини лікарні. Спустившись нижче, ми вийшли в технічні коридори, характерні для об’єктів типу Х-лабораторій.

У підземному архіві збереглася документація: журнали, схеми та фрагменти звітів. Дегтярьов особисто вивчав матеріали. Його реакція була різкою і незвичною. Я помітив, що він помітно зблід, замовк і перечитував окремі сторінки повторно. Далі ми отримали наказ припинити дослідження.

Дегтярьов розпорядився закрити всі доступи, законсервувати об’єкт за стандартними протоколами та суворо заборонив розголошувати факт існування лабораторії під медсанчастиною-126 будь-кому включно з іншими бійцями загону. Пояснень він не надав, лише зауважив, що існують речі, які не варто турбувати вдруге.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 22-26

Роботизований голос: Недостатній рівень доступу. Для отримання доступу зверніться до служби безпеки Наглядової ради.

Далін: Тобто недостатній? Це якась помилка. Я ж директор НДІЧАЗ. У мене має бути найвищий рівень доступу! Е ні, полковнику, я в ці ігри не граю! Я маю знати, що в її досьє.

Далін: КПК № 19. Записано системою безпеки у НДІЧАЗ

Вчений 1: Ти замислювався, чи Агата взагалі людина?
Вчений 2: Обережно. Такі питання тут краще не ставити.
Вчений 1: Сам подумай: вона реагує швидше, ніж аналітичні відділи, і часто ставить питання, до яких ми самі доходили б тижнями.
Вчений 2: Колего, це можна пояснити доступом до закритих даних.
Вчений 1: Для розуміння таких даних треба як мінімум докторський ступінь із фізики! Вона наполягла на зміні параметра, який виявився ключовим, хоча тоді всі вважали його другорядним. Люди не бачать Зону цілісно. А вона бачить. І при цьому ніколи там не була! Вчений 2: Ви підозрюєте, що вона — не людина?
Вчений 1: Мені важко стверджувати. Але я розумію одне точно: вона не просто наглядач від Наглядової ради, вона хтось чи-и-и… «щось» значно більше, і НДІЧАЗ для неї чи її володарів лише інструмент для якоїсь грандіозної мети.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи ТЧ 64-35

Позивний: «Сидорович»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 55
Фракція: Нейтрали
Статус: торговець
Досьє відкрито: 01.05.2012

Загальна ідентифікація
Сидорович — торговець, посередник та інформатор. Постійно діє на території Кордону. Є ключовою контактною фігурою для сталкерів-початківців і фактичним контролером економічних процесів у регіоні. Формально не належить до жодної фракції, зберігаючи повну автономію та гнучкість у виборі партнерів.

Місце базування
Укріплений підземний бункер на Кордоні. Об’єкт поєднує функції торговельного пункту, складу, командного центру та захисного укриття під час викидів. Має багаторівневу систему оборони та обмежений доступ, що знижує ризик прямого фізичного усунення.

Роль у Зоні
Сидорович виконує роль економічного вузла та інформаційного фільтра. Через нього проходить значна частина артефактів, трофеїв і польових даних, здобутих новачками. Контролює первинний «вхід» сталкерів у Зону, формуючи їхнє уявлення про правила виживання та ієрархію впливу.

Походження та становлення
Точні дані щодо появи Сидоровича в Зоні відсутні. Згідно з непрямими свідченнями, він був серед перших, хто усвідомив економічний потенціал Зони, та побудував власну бізнес-модель, засновану на експлуатації ризику та необізнаності новачків. Сидорович зумів закріпитися як постійна величина, переживши численні структурні та соціальні зміни.

Операційні методи
Основна стратегія — робота з новачками, скупка артефактів і спорядження за заниженими цінами, видача високоризикових завдань, маніпуляція інформацією та застосування економічного тиску. Зафіксовані випадки шантажу та навмисного приховування критично важливих даних з метою підвищення прибутку.

Психологічний портрет
Характеризується патологічною жадібністю, цинізмом і повною відсутністю емпатії. Розглядає людей виключно як ресурси. Водночас демонструє високий рівень раціональності, холодний розрахунок та стійкість до стресу. Не схильний до імпульсивних рішень; кожна дія підпорядкована фінансовій доцільності. Не довіряє нікому, окрім власної системи накопичення та контролю. Психологічно статичний: не виявляє внутрішніх конфліктів або тенденцій до переосмислення цінностей.

Сильні сторони
Виняткова підприємливість і адаптивність. Володіє широкою мережею контактів серед сталкерів, напівлегальних постачальників та корумпованих елементів силових структур. Забезпечує стабільний доступ до спорядження та базової інформації для широкого кола осіб.

Мотивація та страхи
Основна мотивація — збільшення капіталу, впливу та контроль над регіоном. Ключові страхи пов’язані з втратою бізнесу, обманом з боку партнерів та упущенням вигідних угод.

Інтерес та ризик для Наглядради
Інтерес оцінюється як високий через доступ Сидоровича до первинної польової інформації, нових артефактів і ранніх ознак аномальних змін. Він може виступати непрямим джерелом даних та індикатором соціально-економічної динаміки Зони. Водночас рівень ризику підвищений: об’єкт неконтрольований, лояльний винятково фінансовій вигоді та схильний до витоку інформації або співпраці з будь-якою стороною, що запропонує кращі умови. Взаємодія рекомендована лише в межах чітко формалізованих і контрольованих угод.

Далін: КПК № 20. Перехоплення переговорів Сидоровича та Бармена

Сидорович: Слухай уважно. «Д-4» прийшов каюк: Воля і Долг знову гризуться, Іскра все активніше влаштовує засідки на Варту, і вишенькою на торті — відновлений Моноліт, який наводить шороху по всій Зоні. Зона знову кипить: стріляють частіше, фракції тягнуть людей у бій, кур’єри й патрулі зникають. Це не безлад — це новий ринок, і він росте швидше, ніж будь-який артефакт в аномалії. Я бачу ситуацію так: ти тримаєш центр Зони, я контролюю вхід. Якщо синхронізуємо постачання зброї та набоїв, жоден серйозний загін не рушить без нашої участі. Активні бойові дії дозволяють підняти ціни без зайвого шуму — війна все спише, а попит буде стабільний.

За ці роки з’явилась купа мілких торгашів, які думають, що схопили Бога за бороду. На «Ростку» вже стільки торговців, що дивно, як там ще АТБ не відкрили. Перекриємо дрібні канали, залишивши працюючими лише ті, що проходять через нас. Патрон у нинішніх умовах стає валютою, дорожчою за артефакт. У цій фазі Зони люди — витратний матеріал. Поки вони воюють за ідеї і території, ми з тобою заробимо на результаті та закріпимо вплив.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 52-24

Позивний: «Мавка»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 27
Фракція: Воля
Статус: коментатор на Арені
Досьє відкрито: 11.10.2021

Старт у Зоні
Початковий етап діяльності Мавки відзначався низькою ефективністю та серією провальних виходів. Сталкери їй мало довіряли. Домінуюче ставлення середовища — поблажливий скепсис, іноді відверте глузування. Попри це, Мавка не припинила активність, що нетипово для новачків із подібною статистикою невдач.

Роль у середовищі Волі
Формально вона — рядова бійчиня та виконавиця завдань. Але де-факто Мавка є фактором внутрішнього ідеологічного напруження. Вона демонструє схильність до критичного осмислення рішень керівництва та дедалі частіше сумнівається у практичному наповненні декларацій Волі. Її позиція поки що не оформлена відкрито, але вже впливає на дискусії всередині фракції. Для зменшення напруги всередині колективу Миклуха залучив її як коментатора на Арену.

Операційна поведінка
Діє прямолінійно, часто береться за завдання, які перевищують її поточний рівень підготовки. Характерні повторювані спроби після невдач, ретельне планування наступних виходів та поступове накопичення досвіду.

Психологічний портрет
Цілеспрямована, амбітна, ідеалістична. Не приймає посередності як допустимого стану. Поєднує дві домінантні установки: прагнення до визнання та внутрішній моральний контроль, який постійно піднімає планку вимог. Схильна до емоційного виснаження після провалів, однак демонструє високу здатність до відновлення через самоаналіз і планування.

Сильні та слабкі сторони
Винятково працездатна і наполеглива, має високий потенціал розвитку. Здатна мотивувати оточення власним прикладом. Принципова, чесна й віддана власним ідеалам. Спостерігається розрив між рівнем амбіцій і реальними навичками. Має схильність до перевантаження та саморуйнування. Нетерпима до авторитетів, які не відповідають її внутрішнім уявленням про «справжню Волю». Існує ризик радикалізації поглядів.

Мотивація та страхи
Ключова мотивація — відновлення недекларативної особистої волі у фракції та самореалізація на максимальному рівні. Основний страх — стати посередністю й змиритися з компромісами. Фізична небезпека сприймається як прийнятна ціна за рух уперед.

Інтерес і ризики для Нацради
Інтерес оцінюється як середній з тенденцією до зростання. Мавка є показовим індикатором внутрішніх ідеологічних процесів у Волі та потенційним каталізатором змін у середовищі фракції. Ризики пов’язані з можливим внутрішнім розколом, ескалацією конфліктів та переходом до радикальних методів дій. Потенційно небезпечна у фазі ідеологічної трансформації, коли мета може виправдовувати будь-які засоби. Рекомендовано довготривале ненав’язливе спостереження та аналіз динаміки її впливу на оточення.

Далін: КПК № 21. Підслухано розмову двох сталкерів на «Ростку»

Сталкер 1: Чуєш, от скажи чесно, що раніше в Зоні спокійніше було, без жінок. Як на кораблі: без них менше проблем.
Сталкер 2: Ти серйозно? Це ще з якого століття логіка?
Сталкер 1: Та не про логіку. Менше емоцій, менше дурних ривків. Пішли — зробили — повернулися.
Сталкер 2: Скажу, що є такі, з ким не страшно лізти в найглибшу дупу Зони. Валькірії, амазонки — як хочеш називай.
Сталкер 1: Приклади давай.
Сталкер 2: Мавка. Бачив, вона після чергового провалу не ниє, а сидить і планує наступний вихід? І ще один. І ще. Поки не зробить.
Сталкер 1: Та вона ж пів рейдів валить.
Сталкер 2: І саме тому виживе. Бо встає після кожного. А інші після першого ж косяка зникають у барі або тікають із Кордону.
Сталкер 1: З нею, мабуть, стрьомно.
Сталкер 2: Зона таких любить і береже. Я краще піду з Мавкою, ніж з десятком «супербійців», які здаються на півдорозі.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи ТЧ 25-62

Позивний: «генерал Воронін»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 55
Фракція: Долг
Статус: лідер фракції
Досьє відкрито: 23.05.2012

Загальна характеристика
Воронін — кадровий військовий, один із ідеологічних та організаційних стовпів Долгу. Перебуває у зрілому віці, що безпосередньо впливає на його стиль керівництва та ухвалення рішень. Демонструє втому як фізичну, так і психологічну, однак зберігає високий рівень самоконтролю, стратегічного мислення та авторитету серед підлеглих. Добре обізнаний із внутрішніми процесами фракції, усвідомлює ослаблення Долгу після втрати «Ростка» та падіння репутації фракції серед сталкерів, а його власної — серед своїх бійців.

Психологічний профіль
Ідеаліст старої школи, для якого боротьба із Зоною була сенсом життя. З віком акценти змістилися: пріоритетом стало збереження життя особового складу. Це зробило Вороніна більш гуманним, але водночас створило напругу з радикально налаштованими фігурами всередині Долгу, зокрема із Зулусом. Усвідомлює зменшення фізичних сил з огляду на свій вік, тому не бере участі у польових операціях. Ймовірно, підбирає та навчає свого наступника.

Найбільш болючий досвід
За командування Вороніна Долг поступово втратив свої позиції в Зоні. Ключове: він не зміг втримати базу на «Ростку», і більше — був вимушений передати її ключовому ідейному противнику — Волі.

Ідеологічна позиція
Вірить у необхідність знищення Зони, але визнає, що особисто вже не здатен довести цю боротьбу до кінця. Лояльний до ідеї Долгу, а не до власної влади.

Інтерес і ризики для НДІЧАЗ
Воронін становить помірний інтерес як стабілізуючий фактор у середовищі Долгу та потенційний гарант прогнозованої поведінки фракції. Його прагматизм знижує ймовірність неконтрольованих ескалацій. Водночас, ризиком є неминуча зміна лідерства: відхід або загибель Вороніна відкриває шлях радикальнішим фігурам, що можуть зайняти жорстку позицію щодо статусу кво фракції та відновлення військових дій у Зоні. Рекомендовано моніторинг процесу наступництва через неформальні канали впливу.

Далін: КПК № 22. Вилучено у лейтенанта Долгу Степка

Лейтенант Долгу: Ще до «Д-4» стало зрозуміло, що Долг уже не той, яким був колись. Якось Воля зібралася з силами і пішла на штурм «Ростка». Миклуха зміг зібрати чимало людей — кажуть, з усієї Зони. Ми такого від них не чекали — наша розвідка це прошляпила.

Воронін зреагував миттєво. Не кричав, не бігав — лише короткі накази. Кулемети на вузькі проходи, снайперів на висоту, резерв — до підвалу. Він тримав оборону — а «Росток» був нашою фортецею. Ми вистояли. Волю відкинули, із втратами з обох боків.

Але знаєш, що найгірше? Вони відступали не з панікою, а з усмішками! Якби Долг був таким як раніше, вони б навіть не наважились. Того дня і Воля, і ми зрозуміли — щось змінилось, змінилось не на нашу користь. А те, що Воронін не наважився на контратаку, геть неприємно здивувало… Наш переїзд на Цементний був лише питанням часу.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи ПП 25-62

Позивний: «Зулус»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 35
Фракція: Долг
Статус: боєць
Досьє відкрито: 09.08.2012

Шлях у Зоні
Прийшов у Зону з наміром боротися з нею, як з екзистенційною загрозою. Масові втрати друзів посилили гнів на Зону, «відкрили» в ньому неконтрольовані напади люті, що залишають по собі глибокий сором і потребу в ізоляції.

Травень 2012. Під час прориву підрозділів Долгу через «Випалювач мізків» до Центру Зони входив до групи підполковника Шульги. Відіграв ключову роль у переговорах із Волею, на яких було ухвалено рішення надати Янову статус нейтральної території. Попри досягнуті домовленості, подальші зіткнення між фракціями призвели до виходу Зулуса зі складу групи Долгу на Янові.

Серпень 2012. Надав допомогу оперативнику Дегтярьову під час прориву з Янова до Прип’яті через шляхопровід «Прип’ять-1». Згодом повернувся на головну базу Долгу на заводі «Росток». Через кілька днів Зулуса зафіксовано на чолі великого зведеного загону, що висунувся у напрямку Центру Зони.

Після підписання договору «Д-4» мав конфлікт із генералом Вороніним. Потім Зулус формально залишився в лавах Долгу, але фактично залишив фракцію разом із іншими незгодними бійцями.

Зв’язки та контакти
Зі слів Зулуса, він був напарником сталкера Ноя. Конкретні обставини та часові рамки співпраці невідомі, що може свідчити про травматичний або секретний характер взаємодії. Підтримує тісні дружні зв’язки зі сталкером Азотом, як згадку про їхню взаємодію на Янові.

Психологічний портрет
Ключовий конфлікт — праведний гнів проти сорому за внутрішнього звіра. Має сильну потребу в прийнятті та схильність «заробляти» любов діями. Імпульсивний, але не бездумний, швидко ухвалює рішення, орієнтуючись на мету операцій. Його формула: ціль вища за особистість; передусім треба бути солдатом.

Особливості
Сильні сторони: виняткова фізична сила і витривалість, бойова надійність, здатність до самопожертви та впливу на групу в кризі, вміння діяти під час викликів і в умовах обмеженого простору.
Слабкі сторони: імпульсивність, ризик неконтрольованої агресії, залежність від зовнішнього схвалення, схильність до самоізоляції після конфліктів.

Інтерес та ризики для Наглядради
Зулус — цінний кейс трансформації під впливом Зони та ідеології Долгу, ефективний у силових операціях і кризових переговорах. Рекомендовано постійний психологічний моніторинг, жорстку командну рамку та обмеження автономних рішень поза чітко визначеними завданнями.

Далін: КПК № 23. Вилучено у сержанта Долгу Брома

Долгівець: Воронін знову відправив Зулуса туди, куди нормальний командир людей не шле. «Найнебезпечніший сектор», «потрібен найнадійніший боєць», «інших варіантів немає» — я вже напам’ять знаю ці формулювання. І щоразу за ними стоїть одне ім’я — Зулус.

Я не дурень. Розумію, що він сильний. Що він витримає те, де інші ляжуть за п’ять хвилин. Але є межа між використанням ресурсу й цілеспрямованим стиранням людини. Іноді мені здається, що Воронін цю межу давно перейшов. А що Зулус? Мовчить.

Кивнув, перевірив спорядження й пішов, ніби йдеться про звичайний патруль, а не про вихід у Залізний ліс. Там навіть досвідчені не затримуються довше, ніж треба. Аномалії всюди, мутанти ледь не з-під землі лізуть, і ще невідомо, що там тепер після останніх викидів.

І от я сиджу й думаю: це правда «служіння Долгу» чи зручний спосіб прибрати того, хто надто багато на себе бере? Зулус — не ідеолог, але люди його слухають. Поважають. Можливо, навіть більше, ніж деяких командирів.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи ТЧ 54-44

Позивний: «Миклуха»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 40
Фракція: Воля
Статус: лідер фракції
Досьє відкрито: 23.08.2012

Походження та шлях у Зоні
До появи в Зоні у 2011 році Миклуха був бізнесменом на Великій Землі та перебував у розшуку. Завдяки підприємницькому мисленню та вмінню працювати з людьми Миклуха швидко став корисним лідеру Волі Чехову й приєднався до фракції. Вже на ранньому етапі він демонстрував не лише управлінські здібності, а й достатній бойовий потенціал, що дозволило йому не виглядати «кабінетним» лідером.

Діяльність в Зоні
Найбільшу славу Миклусі принесла операція з прориву за «Випалювач мізків» ще до його відключення Стрільцем. Він відправився туди з невеликим за чисельністю загоном із не повністю з’ясованим завданням, пов’язаним з можливістю керувати появою аномалій. Йому вдалося проникнути за Бар’єр і протриматися там понад місяць. На момент здійснення рейду інформація про нього не поширювалася, і лише після відключення «Випалювача», коли перші загони сталкерів почали заходити вглиб Зони, відомості про рейд дійшли до спільноти. Цей епізод закріпив за Миклухою репутацію не лише хитрого організатора, а й польового командира, здатного діяти в екстремальних умовах.

Повернувшись восени 2012 року з-за Бар’єру, Миклуха стверджує, що за Бар’єром контактував із МОСТом і, можливо, навіть із самим Представником, і що отримані ним знання змінюють розуміння процесів у Зоні. Спроба переконати Лукаша завершилася їх конфліктом, після якого Лукаш зник, а Миклуха очолив Волю.
Взимку 2013 року Миклуха перейшов до відкритої конфронтації з Долгом, здійснивши напад на «Росток». Хоча штурм провалився, він виявився вдалим у політичному плані, показавши перевагу у військовій ініціативі та закріпивши авторитет Миклухи як лідера Волі.

Після підписання «Д-4» та переїзду Волі на «Росток», Миклуха реалізував один із найуспішніших своїх проєктів — запровадження нової валюти Зони, купонів. Згодом купони перетворилися не лише на платіжний засіб, а й на інструмент політичного тиску, завдяки якому Миклуха отримує важелі впливу навіть на формально незалежні групи.
Психологічний портрет
Миклуха — харизматичний стратег і майстер соціальної інженерії, відомий своєю здатністю маніпулювати людьми. Він приємний у спілкуванні, уважний до деталей, швидко викликає прихильність до себе, однак за цією зовнішньою легкістю приховується холодний, прагматичний розрахунок. Його мислення побудоване на оцінці користі: потенціал співрозмовника він миттєво «конвертує» у можливу вигоду для себе. Людей Миклуха сприймає не як особистостей, а як ресурс, який можна використовувати, купувати, замінювати або списувати без зайвих сентиментів.

Його ключове прагнення — постійне нарощування влади та контроль над ситуацією. Він тонко відчуває зміну розкладу сил, швидко орієнтується в нестабільних умовах Зони та вміє діяти на випередження. Газлайтинг і непряма маніпуляція є для нього основними інструментами впливу, причому застосовує він їх настільки витончено, що об’єкти впливу часто не усвідомлюють факту використання.

Цікава особливість: попри наявну алергію на котів, Миклуха — затятий котолюб, винятково приязний до триколірних кішок.

Інтерес та ризики для Наглядради
Миклуха становить високий оперативний інтерес як автономний політичний гравець, здатний впливати на економіку, ідеологію та баланс сил у Зоні. Його досвід створення альтернативної економічної системи робить його цінним союзником, але водночас вкрай небезпечним партнером. Він не демонструє стабільної лояльності та схильний до подвійної гри.

Основний ризик полягає в тому, що Миклуха здатен дестабілізувати регіон непрямими методами — через економічний тиск, маніпуляцію фракціями та контроль над конфліктами. Рекомендовано розглядати Миклуху не як потенційного союзника, а як самостійну силу.

Далін: КПК № 24. Вилучено у бійця Волі

Боєць Волі: 20 березня 2012 року. Пройшли перші спостережні пости монолітівців. Псі-фон бив у голову. Двоє з нашої групи зупинилися, почали бурмотіти незрозумілі фрази. Очі порожні. Ми пробували привести хлопців до тями, але вже було пізно — вони перетворились на зомбі. Миклуха наказав добити їх без шуму. І додав: «Ресурс втрачено».

23 березня 2012
Дісталися якоїсь Х-лабораторії. Номер стертий, таблички облуплені. Всередині — мутанти, про яких я не чув навіть у байках. Не просто потворні — неправильні. Наче їх збирали поспіхом, без інструкції. Добре, що по колбах сидять.

24 березня 2012
Зона здуріла. Аномалії утворились на виході з лабораторії. Нас замкнуло всередині. А Миклуха спокійний. Нічого не пояснює, і це лякає більше, ніж аномалії.

26 березня 2012
Миклуха заборонив заходити в одне з крил лабораторії. Категорично. Він сам туди ходить і повертається щоразу сильніше зосередженим. Чув, як він бурмотів щось про домовленості, про «іншу сторону», про якийсь міст з чиїмось представником чи щось типу того. Він точно знає більше, ніж нам говорить.

29 березня 2012
Миклуха потягнув одну потвору з колби в закрите крило, і аномалії почали згасати. Прохід відкрився.

18 травня 2012
Нас не було майже місяць! Я не розумію, як це могло трапитись! Здається, нас не було тиждень. І провізії у нас було настільки ж. Я Н-І-Ч-О-Г-О НЕ РОЗУМІЮ!

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ЧС 21-06

Загальна інформація
Варта — воєнізована фракція, що фактично виконує функції «поліції» Зони. З моменту її появи рівень відкритих збройних конфліктів між фракціями суттєво знизився, однак це радше побічний ефект, а не основна мета її діяльності. Реальне завдання Варти — охорона наукового комплексу НДІЧАЗ, його персоналу, дослідницьких об’єктів та супутньої інфраструктури. Фракція діє як силовий інструмент забезпечення стабільності в інтересах науки та державного контролю над Зоною.

Політичний статус та відносини з угрупованнями
Після підписання договору «Д-4» Варта зберігає нейтральні відносини з більшістю фракцій Зони, виступаючи арбітром і стримувальним фактором. Винятками є Іскра, яка веде партизанську боротьбу, та Моноліт. Варта зберігає нейтралітет завдяки силовій перевазі.

Комплектування та кадрова політика
Особовий склад Варти формується з контрактників із Великої Землі, військових та сталкерів з інших фракцій. Варта приваблює стабільним забезпеченням, дисципліною, чіткою ієрархією та умовами служби, які вважаються одними з найкращих у Зоні. Водночас було виявлено недостатній рівень перевірки надійності особового складу, оскільки частина командирів Варти виявлилися «сплячими» агентами Моноліту.

Базування та інфраструктура
Основна база Варти розташована на території Хімзаводу та виконує функцію командного, логістичного й оборонного центру. Раніше фракція також утримувала базу «Ікар» на Затоні, а також мала постійну присутність у НДІЧАЗ. Після інциденту в лабораторії Х-11 Варта була змушена залишити другорядні бази та стягнути основні сили до Хімзаводу, зосередившись на обороні й реорганізації.

Командування
Командиром Варти є полковник Коршунов. Він розглядає Варту не як сталкерську фракцію, а як повноцінну силову структуру, що має діяти за військовими стандартами навіть у хаотичних умовах Зони.

Поточний стан
Після подій, пов’язаних з Х-11, Варта перебуває в режимі концентрації сил і перегляду тактики. Попри втрату частини інфраструктури, фракція зберігає статус однієї з найвпливовіших і найнебезпечніших сил у Зоні.

Далін: КПК № 25. Перехоплено з радіопереговорів бандитів

Бандит: Шнур, прийом. Ти живий там, чи Варта вже все витрусила?
Бандит 2: Живий, але злий. Як Варта Терикон зайняла, спокійніше не стало.
Бандит 1: Та яке там спокійніше… Смітник тепер як прохідний двір. Патрулі шастають, шмон за шмоном.
Бандит 2: Учора взагалі цирк. Зупинили, рюкзак на землю, зброю покажи. Ледь у штани не залізли.
Бандит 1: Мені сьогодні взуття перевіряли. Кажуть: «Знімай». Скоро й трухани будуть шманати.
Бандит 2: І що найгірше — порядку більше не стало. Просто гайки закрутили, дихати нічим.
Бандит 1: От коли паханом був Нестор — усе було чітко по понятіях. Він знав, кому занести і де ходити. А тепер — жетони, протоколи…
Бандит 1: Терикон, блін… Думали — тиха гавань для рівних хлопців, а вийшов маяк для перевірок.
Бандит 1: Коротше, якщо це у них «порядок», то я за старий безлад. Там хоч правила були зрозумілі.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПП 46-46

Загальна характеристика
Іскра — партизанська фракція наукової розвідки, тісно пов’язана з НТЦ «Малахіт». Фракція виросла з невеликої науково-оперативної дослідницької групи сталкерів, які з самого початку орієнтувалися не на контроль територій, а на збір даних, польові експерименти та аналіз прихованої спадщини Зони. Їхньою метою є вивчення властивостей і механізмів Зони, а також пошук і систематизація інформації про діяльність лабораторій проєкту «X».

Походження та формування
Основою Іскри стала група сталкера Тополі, яка після серії успішних досліджень в околицях заводу «Юпітер» отримала статус офіційної науково-оперативної групи. Саме з цього моменту фракція перестала бути суто експедиційним підрозділом і трансформувалася в автономну структуру з власними цілями та методами. У 2013 році фракція облаштувала свою базу на Хімзаводі.

Конфлікт із Вартою
Переломним моментом в історії Іскри стало прибуття Варти на Хімзавод. Полковник Коршунов висунув ультиматум: члени фракції мали залишити територію протягом п’ятнадцяти хвилин. Ті, хто не встиг виконати наказ, були ліквідовані, включно з більшістю первинного складу групи Тополі. Саме з цього інциденту почалося відкрите й непримиренне протистояння між Іскрою та Вартою. Знищення Варти стало однією з довгострокових цілей фракції.

Відносини з фракціями
Іскра намагається зберігати нейтралітет із більшістю фракцій Зони, уникаючи відкритих конфліктів, якщо це не заважає виконанню дослідницьких завдань. Найтісніша співпраця підтримується з ученими: невеликі групи іскровців постійно перебувають на об’єктах НТЦ «Малахіт», а його керівник, професор Озерський, забезпечує фракцію спорядженням і ресурсами.
Зафіксована точкова співпраця з Полуднем. Лідери обох фракцій, Шрам і Бродяга, організовували зустрічі.

Тактика та спосіб дій
Іскра стала першою фракцією в Зоні, яка системно застосовує партизанські методи ведення діяльності. Їхні загони уникають тривалого утримання територій, постійно переміщуються між тимчасовими укриттями та діють малими мобільними групами. За словами техніка на прізвисько Штепсель, фракція принципово не має основної бази, що значно ускладнює її виявлення та ліквідацію.
Зафіксовані криївки: лісопилка, лісництво, депо заводу «Росток».

Поточний стан
Наразі Іскра залишається малочисельною, але висококваліфікованою фракцією з глибокою експертизою в питаннях Зони. Попри значні втрати, фракція зберегла боєздатність і продовжує діяльність у тіні, розглядаючи Варту як головну загрозу та пріоритетну ціль

Далін: КПК № 26. Вилучено у сталкера з Іскри

Іскорівець: Коли я вперше потрапив до Іскри, мене спитали не скільки хабару я приніс, а що я бачив. Тоді мені стало ясно — це зовсім інша Зона. Раніше все було просто й брудно. Бігаєш по завданнях Сидоровича, тягнеш артефакти, а він дивиться на тебе, як на витратний матеріал. Ризик — твій, вигода — його. Вижив — добре, не вижив — знайдеться інший.

В Іскрі все інакше. Тут тебе слухають. Вчені працюють разом із тобою: ми плануємо виходи, обговорюємо заміри, маршрути, поведінку аномалій. Ти розумієш, навіщо йдеш у Зону, а не просто виконуєш наказ. А коли повертаєшся з експедиції, тебе не женуть до прилавка. Тебе ведуть до столу, наливають чай і розпитують, що ти бачив і як пройшла вилазка. Так, у нас важко. Постійний рух, криївки, холод і бруд. Відчуваєш Зону як складну, живу систему. Але коли знаєш, що твої дані рятують інших і змінюють правила гри, це варте більшого, ніж будь-які купони. Я далі не гну спину на Сидоровича. Я працюю з людьми, яким важливо не те, скільки ти приніс, а що ти зрозумів.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 55-54

Загальний опис
Фракція Моноліт — одна з найстаріших та найнебезпечніших сил у Зоні. Вона сформувалася зі сталкерів, які вірили в існування загадкового кристалу Моноліту, що нібито здатен виконувати бажання. На ранньому етапі існування фракція декларувала себе як захисника Зони від шукачів легкого зиску, а також тих, хто прагне віднайти сам Моноліт у Центрі Зони.

Походження і трансформація
Напередодні Надвикиду більшість бійців Моноліту вирушили вглиб Зони, минаючи «Випалювач мізків», із метою досягти Центру. Після цього фракція на тривалий час зникла з поля зору. Згодом сталкери почали фіксувати появу агресивних, замкнутих загонів, які не вступали в переговори й атакували всіх без винятку. Згодом стало відомо, що причиною цієї трансформації було втручання вчених С-Свідомості. Бійців фракції Моноліт зомбували та перетворили на керований інструмент охорони підступів до ЧАЕС та лабораторій С-Свідомості в Центрі Зони.

Ідеологія та вірування
Члени фракції демонструють фанатичну відданість Моноліту, який вони вважають божественним проявом волі Зони. Поклоніння Моноліту є обов’язковим для всіх бійців. Поширеною є віра в те, що Зона — жива сутність, а самі монолітівці є її обраними захисниками. Вони небагатослівні, уникають контактів і компромісів, не реагують на псі-випромінювання та викиди. Інші сталкери зазвичай уникають зустрічей із ними, вважаючи їх фанатиками.
Монолітівці відомі зведенням гіперболоїдних конструкцій з підручних матеріалів, які виконують функцію ідолів і водночас антен-передавачів. Фракція не підтримує союзів з іншими силами Зони, проте нейтрально ставиться до зомбованих сталкерів, вважаючи їх «наверненими». Решта розглядаються як невірні та підлягають знищенню.

Хронологія активності
У 2011 році, до походу «Чистого неба» на ЧАЕС, фракція контролювала частину Лиманська, Покинутий шпиталь і саму ЧАЕС. Після цих подій їхні позиції суттєво ослабли, однак другий Великий викид дозволив Моноліту частково повернути втрачені території.
У 2012 році, до вимкнення «Випалювача мізків», під контролем фракції перебували Прип’ять, Радар і ЧАЕС, а також здійснювалися спроби прориву на південь через Бар’єр. Після дій Стрільця та знищення С-Свідомості фракція значно ослабла. Бійці поступово почали відходити від псі-програмування Моноліту. На час проведення операції «Фарватер» за межами ЧАЕС Моноліт утримував лише східну частину Прип’яті, а чисельність фракції поступово скорочувалася через втрату централізованого контролю.

Стан фракції після 2021 року
Після інциденту в лабораторії Х-11 фракція Моноліт відновила своє існування. Колишні бійці, розпорошені по всій Зоні, почали повертатися до старих сховків і відновлювати бойові дії. Зафіксована висока активність у Малій Зоні, де монолітівцям вдалося захопити «Сферу» та західний КПП, а також здійснити спробу захоплення Залісся. Основні сили фракції були стягнуті до Прип’яті, де вони зіткнулися з організованим опором загонів Корпусу.

Далін: КПК № 27. Вилучено у монолітівця

Монолітівець: Це було ще до Полудня. Сьогодні я став свідком того, як Моноліт знову веде нас правильним шляхом. Фауст покликав мене і сказав, що Моноліт звернувся до нього. Його воля була чіткою: нам потрібне сховище для братів, бо нас стане більше. Це лише початок, і дедалі більше сталкерів прозріватимуть і приходитимуть до справжньої віри.

Я розповів Фаусту про споруду в самому центрі Прип’яті. Колись там збиралися люди на вистави і збори, ще до того, як світ побачив сяйво Моноліту. Будівля велика, з театральною та спортивною залами. А перед нею — відкрита площа, ідеальна для оборони. Краще місце годі й шукати. Фауст відразу зрозумів: це саме те, що потрібно для здійснення волі Моноліту. Я спитав, чи можемо ми стягнути з навколишніх будинків ліжка та матраци. Дорога до світла довга, і братам потрібно буде відновлювати сили. Фауст погодився і сказав, що радий нашій зустрічі, що я і мої друзі стали частиною братства єдності. У той момент я відчув щастя — я на своєму місці.

Ми разом прославили волю Моноліту.
Перед тим як розійтися, Фауст дав ще один наказ. У спортивній залі ми маємо звести вівтар і сховати там обладнання, яке передасть нам брат з групи «Графіт». Поруч необхідно покласти артефакт з електри. Такою є воля Моноліту, і сумніву в ній бути не може. Коли Фауст залишився на самоті, я чув, як він тихо говорив до себе. Він усвідомив, що більше не сам — у нього є паства, про яку треба дбати і яку слід вести. Ті, хто прозріють, гідні світла й тепла Моноліту. А ті, хто не визнає істинного Бога, відчують гнів його синів.

Я знаю: Моноліт веде нас. А ми станемо його щитом і його карою.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПП 53-47

Загальна інформація
Науково-Дослідний Інститут Чорнобильської Аномальної Зони (НДІЧАЗ) є ключовою державною науковою структурою, відповідальною за системне вивчення феномену Зони. Інститут було засновано у 2012 році після того, як Стрілець передав керівництву СБУ дані, здобуті на ЧАЕС та в Х-лабораторіях. Ця інформація продемонструвала стратегічну важливість Зони та стала безпосереднім поштовхом до створення окремої наукової установи державного рівня.

Локація та структура
Основний комплекс НДІЧАЗ розташований поблизу Затону. Безпосередньо під головним корпусом Інституту знаходиться лабораторія Х-11, яка і стала технологічною та науковою основою для створення НДІЧАЗ. Саме навколо неї вибудовувалася вся інфраструктура Інституту.

Напрями досліджень
Основна діяльність НДІЧАЗ зосереджена на вивченні природи Зони, її аномальних явищ та артефактів. Окремим напрямом є аналіз можливості практичного використання властивостей артефактів за межами Зони, на Великій Землі. Інститут прагне не лише зрозуміти механізми їхньої дії, а й адаптувати ці феномени до контрольованих умов.

Технологічні розробки
Однією з найважливіших розробок НДІЧАЗ стали портативні сканери «Топаз», створені професором Германом. Під керівництвом Дмитра Даліна на території Інституту працювала ферма артефактів, де вперше вдалося штучно отримати низку відомих аномальних зразків. Крім того, у НДІЧАЗ розроблено нову модель екзоскелета та вдосконалене захисне спорядження для роботи в умовах Зони. На основі технологій С-Свідомості доктор Вавилов створив Систему захисту Інституту від викидів.

Керівництво та внутрішня політика
З моменту заснування НДІЧАЗ очолює Дмитро Далін, син Валентина Даліна, одного з учасників групи С-Свідомість. Професор Герман, який багато років присвятив дослідженню Зони, спершу скептично ставився до Даліна, гадаючи, що той виконуватиме суто представницьку функцію, використовуючи свій авторитет для залучення фінансування. Проте Далін підійшов до управління Інститутом надто серйозно і самостійно, чим суттєво розчарував Германа та порушив неформальний баланс впливів усередині організації.

Безпека та взаємодія зі сталкерами
Охорону НДІЧАЗ повністю забезпечують бійці фракції Варта. Територія Інституту є закритою, і сталкери, як правило, не допускаються до об’єктів НДІЧАЗ. Винятком був Стрілець, який до 2017 року працював в Інституті, оскільки тоді покровителі вважали його корисним. Водночас командир Варти, полковник Коршунов, відкрито ненавидів Стрільця. Конфлікт завершився диверсією, яку Стрілець влаштував у Х-11, і його подальшим зникненням.

Методологія роботи та наукові конфлікти
Вчені НДІЧАЗ переважно працюють в контрольованих умовах лабораторій. Виїзди у поля здійснюються рідко й виключно під охороною Варти. Такий підхід став причиною затяжного наукового конфлікту з фахівцями НТЦ «Малахіт», які, навпаки, роблять ставку на безпосереднє дослідження Зони в реальних умовах. Різниця в підходах суттєво впливає на взаємини між двома науковими центрами та на розподіл впливу в науковому середовищі Зони.

Далін: КПК № 28. З голосових щоденників Стрільця

Стрілець: Я довго переконував себе, що НДІЧАЗ — це шанс. Але чим далі, тим чіткіше вимальовувалася знайома тінь С-Свідомості на всьому, що робить Інститут.

Далін, цей татків синочок, явно йде слідами свого батька.

Сканери, ферми артефактів, системи захисту від викидів, екзоскелети. Кожен крок — не про пізнання, а про керування. Про те, щоб зробити Зону передбачуваною, слухняною, зручною. Вони думають, що хаос можна загнати в рамки, а дух — записати формулами.

Я бачив, чим це закінчується. Зона не терпить повідка: ламає того, хто намагається її стримати, і відповідає так, що потім десятиліттями розгрібають наслідки.

Вони будують щити і називають це безпекою. Але кожен їхній щит — це ще одна спроба сказати Зоні, якою їй бути. А Зона — не територія і не ресурс. Вона — стан. Живий, небезпечний, але чесний у своїй жорстокості.

Те, що хочуть зробити цей твердолобий Коршунов із його юним генієм — це лише черговий спосіб погіршити ситуацію. Зоні не потрібен новий пастух. Їй потрібен спокій. Нехай вона дихає так, як може. Нехай лишається дикою, але справжньою. Я знаю, чого вона ДІЙСНО хоче!

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 35-24

Загальна характеристика
Долг — воєнізована сталкерська фракція з чіткою ієрархією та жорстким воїнським статутом. Її члени живуть за принципами дисципліни, підпорядкування та безумовного виконання наказів. Ідеологія фракції ґрунтується на переконанні, що Зона є екзистенційною загрозою для людства: спочатку її необхідно стримувати та зачищати, а в ідеалі — повністю знищити. Це єдина фракція, що займається системним і цілеспрямованим винищенням мутантів.

Ідеологія та світогляд
Члени Долгу сприймають Зону як ворога, а будь-які спроби співіснування з нею — як небезпечну ілюзію. Вони протиставляють себе анархічним ідеям Волі, вважаючи свободу в умовах Зони проявом безвідповідальності. Для бійців фракції мета завжди важливіша за особистість, а жертви — неминуча ціна за безпеку людства.

Економіка та забезпечення
Долг принципово не має справ із торговцями Зони. Усі артефакти, здобуті під час рейдів, здаються вченим, а натомість фракція отримує озброєння, боєприпаси та спорядження. Неофіційно Долг також забезпечується зброєю і припасами від військових. Водночас, відомі численні випадки зловживань: окремі прапорщики фракції викрадали майно з метою власної наживи, чим нерідко користувалися формальні противники Долгу — найманці та бандити.

Відносини з іншими фракціями
Головним ідеологічним ворогом Долгу залишається Воля, хоча з 2012 року протистояння між фракціями перейшло у більш холодну фазу. Ворогами також вважаються бандити, найманці та Моноліт. Зі звичайними сталкерами Долг підтримує нейтральні відносини. З військовими діє режим нейтралітету з періодичною співпрацею. Після появи Варти фракція встановила з нею союзні відносини. Раніше Долг активно залучали до охорони мобільних баз учених.

Історія та ключові події
Фракція була заснована у 2006 році, невдовзі після Другої катастрофи. Її створив колишній військовий капітан Таченко разом із групою військових, які вижили в Зоні та не захотіли повертатися на Велику Землю. Таченко присвоїв собі звання генерала Долгу.

У серпні 2011 року фракція активно брала участь у Війні угрупувань. Через серйозну загрозу з боку мутантів із підземель «Агропрому», генерал Крилов, який на той час очолював фракцію, ухвалив рішення перенести основну базу на завод «Росток». Паралельно частину сил було спрямовано на операцію із захоплення Лиманська.

У травні 2012 року, попри триваюче протистояння з Волею, конфлікт перейшов у більш стриману фазу. Тоді ж загін під проводом Черепа намагався ліквідувати лідера Волі на Військових складах.

У серпні 2012 року загін Долгу під командуванням підполковника Шульги прибув на станцію Янів, де був змушений укласти локальний нейтралітет із загоном Волі для мирного співіснування в околицях заводу «Юпітер».

Навесні 2013 року після підписання договору «Д-4» фракція переїхала на Цементний завод. Це спричинило неформальний розкол у лавах Долгу, оскільки не всі бійці прийняли новий статус. Попри внутрішні суперечності, фракція виділила своїх людей для участі в операції «Зеніт».

Поточний стан
Долг залишається впливовою силою Зони, внутрішньо напруженою, але відданою своїй меті — боротьбі з Зоною за будь-яку ціну.

Далін: КПК № 29. Перехоплено з розмови долгівців.

Долгівець: Слухай, прапорщику, я зараз говоритиму повільно й чітко, щоб в твоїй голові нічого не загубилось. Вчора ти видав моєму відділенню «комплект штурмовий». По накладній — новий. По факту — якщо в цій броні впасти, то не від кулі помреш, а від сорому. Мої бійці в ній виглядають як цивільні, яких випадково загнали в Зону. Йдемо далі строєвим кроком до зброї. Я не знаю, де ви її зберігали, але затвор у двох автоматів поводиться так, ніби відслужили строкову і вже звільняються. Якщо хоч один з них ще раз заклинить, я оформлю його і тебе разом з ним — як зрадників і диверсантів. Розміри спорядження — це взагалі окрема пісня. Поховальна. У мене наче бойовий підрозділ, а не карнавал. Один боєць у шоломі, як у бідоні, другий — ніби його у дитячому відділі екіпірували. Якщо нас побачить Воля, вони подумають, що це психологічна атака...

Тепер до суті. Якщо до завтрашнього ранку мої люди не отримають повний комплект, справний і відповідного розміру, я офіційно доповім, що виконання задачі неможливе через провал тилового забезпечення. А неофіційно я почну жити у вас на складі. З перевірками. З описами. З актами. З такими теками, що ними можна буде укріплення робити. Ні для кого в Зоні не секрет, що ти з нашого складу для сталкерів такий супермаркет влаштував, що тільки вивіски «АТБ» не вистачає для повної відповідності.

Тому пропоную простий і вигідний для всіх варіант: ти раптово знаходиш потрібне майно, я раптово забуваю, що сьогодні бачив. Усі залишаються живі, здорові й при посадах.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 25-49

Загальна характеристика
Воля — анархістське сталкерське угруповання, основу якого складають вільні сталкери. Головна мета фракції — зберегти Зону як вільну територію та протистояти будь-яким спробам встановлення над нею централізованого контролю чи монополії влади.
Внутрішній устрій базується на добровільному підпорядкуванні та авторитеті досвідчених сталкерів. Попри відсутність жорсткої ієрархії, під час виконання бойових або дослідницьких завдань усі бійці зобов’язані слухати старшого за рангом або командира загону.

Ідеологія та діяльність
Бійці Волі переконані, що Зону неможливо знищити, а спроби зробити це лише погіршать ситуацію. На їхню думку, із Зоною необхідно співіснувати, вивчати її та приймати як нову реальність. Фракція виступає проти мілітаризації Зони та її ізоляції від решти світу. У Волі вважають, що людство на Великій Землі має знати правду про Зону, її природу та походження, навіть якщо ця правда є небезпечною.

Взаємовідносини з іншими фракціями
Воля перебуває у відкритому конфлікті з Долгом, ідеологія якого прямо протилежна. Це протистояння вважається найбільшим і найдовшим в Зоні. Фракція перебуває у ворожих відносинах із військовими та Монолітом.
Із Вартою та сталкерами-одинаками Воля дотримується нейтралітету. Також, попри численні сутички з найманцями та бандитами, офіційно оголошує нейтральну позицію щодо них.

Історія та ключові події
Фракція була заснована у 2010 році сталкером на прізвисько Чехов. Першою її базою стало приміщення фабрики в Темній долині, звідки Воля почала розширювати свій вплив.

2011 рік. Воля втягнулася у Війну угруповань і вперше зіштовхнулася з Синдикатом найманців. Після цього Чехов прийняв рішення перенести базу ближче до Центру Зони, вибивши військових зі Складів. Фракція також почала боротьбу за Лиманськ.

Весна 2012 року. Загін під командуванням Миклухи вирушив до Центру Зони за «Випалювач мізків» із невстановленою метою. Чехов залишив Зону та передав керівництво Лукашу.

У червні 2012 року Воля утримувала Бар’єр, стримуючи загони Моноліту. Після відключення «Випалювача» намагалася закріпитися в Прип’яті, вступаючи у бої з Монолітом, військовими та Долгом.

Серпень 2012 року. Загін Локі досягнув станції Янів, де згодом встановився локальний нейтралітет із підрозділами Долгу.

Осінь 2012 року. Внаслідок внутрішнього конфлікту Лукаш зник, а керівництво фракцією перейшло до Миклухи.

Взимку 2013 року Миклуха здійснив спробу штурму бази Долгу на заводі «Росток».

Навесні 2013 року після підписання договору «Д-4» Воля перенесла базу на завод «Росток» і виділила частину бійців для участі в операції «Зеніт».

Поточний стан
Станом на 2021 рік Воля залишається найбагатшою фракцією Зони, що приваблює до її лав велику кількість нових сталкерів, незважаючи на високі ризики та постійні конфлікти.

Далін: КПК № 30. Підслухано з розмови бійців Волі.

Воля 1: Брате, пам’ятаєш, як при Лукаші жили? Менше стволів, менше блиску, зате більше сенсу в кожному русі. Ідея тоді пульсувала, як добрий джем у старих колонках: хрипло, але щиро. Ми тоді не за купони стояли — ми за Волю дихали.

Воля 2: Та-а, при Лукаші Воля була саме про дух, а не про залізо, мен. Може броня була не топ, і патрони рахували, зате в голові було світло. Кожен знав, навіщо він тут.

Воля 1: А з Миклухою інша хвиля пішла, відчуваєш? Рюкзаки важчі, пайок стабільний, броня свіжа, автомати як із вітрини — чисті, мастилом пахнуть. Уже не треба думати, чим завтра воювати.

Воля 2: Зате й ситіші стали, брате, і це факт. Не паришся, де патрон дістати, де фільтр знайти? Спиш спокійніше, живеш довше, — Зона це поважає.

Воля 1: От тільки інколи думаю, мен… чи не забагато жиру, як для свободи? Чи не починає вона важчати разом з нашими рюкзаками? Піпл у Зоні вже не сприймає нас як борців за свободу.

Воля 2: Спокійно, брате. Поки серце залишається вільним, Воля жива. А ствол, броня і пайок — то лише інструменти, не кайдани. Головне — не дати залізу командувати душею, йо.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 22-53

Загальна характеристика
Бандити — представники кримінального світу, що потрапили до Зони з різних причин: швидкий заробіток на артефактах, торгівля зброєю, втеча від закону або пошук нових «можливостей» поза контролем Великої Землі. Рівень цього елементу коливається від дрібної шпани до досвідчених кримінальних авторитетів. Попри відсутність єдиної організації, бандити становлять одну з головних загроз для нейтралів.

Ідеологія та порядки
Бандити живуть за так званими «поняттями» — неформальним кодексом честі, запозиченим із кримінального світу поза Зоною. Ці правила регулюють внутрішні стосунки, розподіл здобичі та підпорядкування бугру. На практиці «поняття» часто трактуються вибірково й служать виправданням рекету, насильства та захоплення територій. Поширеною практикою є вимагання данини зі сталкерів за «дах».

Структура та організація
Єдиної централізованої структури бандити не мають. Вони належать до численних банд — від дрібних до великих, кожну з яких очолює бугор або пахан. Між бандами часто виникають конфлікти за території, маршрути та джерела доходу, що призводить до постійної внутрішньої нестабільності.

Відносини з іншими фракціями
Бандити мають велику кількість ворогів. Найбільшу загрозу для них становлять згуртовані загони нейтралів, Долг, Варта та військові. З військовими триває відкрита ворожнеча, хоча під час Війни угрупувань фіксувалися випадки неофіційної співпраці з корумпованими представниками СОП. З Волею бандити підтримують формальний нейтралітет. Можливі ситуативні нейтральні або партнерські контакти з найманцями.

Ключові події та угрупування
У 2011 році на Смітнику діяла велика банда під керівництвом Йоги, яка контролювала перехрестя сталкерських шляхів і брала плату за прохід. Ситуація змінилася після початку бойових дій між Долгом і Волею та спротиву з боку загону Панотця Валеріана. Кінець 2011–початок 2012 — бандити втратили контроль над територіями і розсіялися по Зоні дрібними зграями.

У травні 2012 року Сікач зайняв колишню базу Волі на фабриці та організував охорону входу до лабораторії Х-18, однак не зміг підпорядкувати собі всі банди. Згодом Сікача ліквідував Стрілець, а його банда припинила існування.

Влітку 2012 року після вимкнення «Випалювача мізків» банда Султана встановила ситуативний нейтралітет зі сталкерами на «Скадовську», а згодом витіснила Бороду й запровадила бандитські порядки на Затоні.

2020 рік — бугор Нестор об’єднав більшість бандитів Смітника, організувавши базу на Териконі та виступаючи арбітром між бандами.

2021 рік — зникнення Нестора спричинило загрозу нової дестабілізації регіону; активні банди опинилися на межі чергової війни за вплив на Смітнику.

Поточний стан
Бандити залишаються чисельною, але роздробленою силою. Їхній вплив тримається на страху, ситуативних союзах і вакуумах влади, що виникають у Зоні. Відсутність єдиного лідера робить їх вразливими.

Далін: КПК № 31. Вилучено з КПК бандита

Бандит: Кажу тобі, як є: без Нестора на Смітнику спокою не буде. Він тримав усе на понятіях і не давав буграм перегризтися. Тепер кожен другий корчить із себе пахана, і це питання часу, коли почнеться справжня бійня — за Терикон, за стежки, за «дах».

Кров поллється, а крайніми зроблять таких, як ми. Паханам добре, але з волинами бігати нам. Я в ці розборки лізти не хочу.

Найрозумніше зараз — злиняти на Затон і там пересидіти. Місце перевірене. Султан порядок тримає: дрібних зайвий раз не чіпає, якщо не лізти йому під ноги. Сталкери там розслаблені, ходять з добром за плечима і думають, що все по-чесному. Трусити їх легко й тихо: без стрілянини, без шуму. Зайшов, узяв своє, відійшов. «Скадовськ» — годівниця для тих, хто думає головою.

А ми перечекаємо, поки на Смітнику встановиться новий порядок, і тоді вирішимо — повертатися чи ні. Бо краще жити довше і ситіше, а сконати за чужі інтереси мені реально без мази.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 55-46

Походження та формування
Після відключення «Випалювача мізків» частина монолітівців утратила віру в своє божество, оскільки С-Свідомість перестала їх контролювати. Роз’єднані та дезорганізовані, колишні адепти Моноліту виявилися легкою здобиччю для Зони та інших фракцій. У цей період один із них, Бродяга, почав цілеспрямовано збирати колишніх братів по вірі, намагаючись дати їм нову мету.

Ідеологія та внутрішній стан
Полудень об’єднує колишніх монолітівців, які намагаються віднайти себе після знищення С-Свідомості та втрати зв’язку з Монолітом. Для більшості з них характерні провали пам’яті, моральна розгубленість і втрата впевненості у власній ідентичності. Попри це, фракція зберігає дисципліну та бойовий потенціал, залишаючись помітною силою в Зоні.

Територія та статус
Починаючи з 2013 року, Полудень осів на Дикому острові. Право фракції на цю територію було додатково закріплене договором «Д-4».

Лідерство та внутрішні протиріччя
Формально Полудень не має офіційного лідера, однак більшість членів вважає таким саме Бродягу.

Зовнішні відносини
Фракція декларує нейтралітет щодо інших сил Зони, однак доступ на Дикий острів суворо обмежений і дозволяється лише в окремих випадках. До представників інших фракцій полуденовці ставляться насторожено. За наявною інформацією, доступ на Дикий острів отримували лише сталкери Скіф та Ріхтер.

Наукова співпраця
Окремим напрямком діяльності Полудня стало очищення територій від радіації та токсинів з метою відновлення можливості безпечного життя. У цьому вони співпрацювали з професором Лодочкою, ученим НТЦ «Малахіт».

Крах фракції
Спроби мирного існування завершилися після невдалого експерименту з Альфа-артефактом у Х-11: у результаті всі члени Полудня знову відчули поклик Моноліту та повернулися під його гіпнотичний вплив. Фракція фактично припинила існувати. Натомість відновилось угруповання сектантів Моноліту

Далін: КПК № 32. Вилучено у полуденівця

Полуденівець: Іноді я намагаюся згадати, ким був до того, як у голові з’явився голос. Не обличчя — обличчя не вдається пригадати. Приходять уривки: чужа кухня, стіл під вікном, тепле світло ввечері. Не знаю, моє це чи я вкрав ці спогади у когось. І це лякає мене більше, ніж зустріч із мутантом.

Чому я пішов у Зону? Напевно, не від хорошого життя. Сюди не приходять, коли все гаразд. Можливо, тікав — від боргів, від провини, від порожнечі... А може, просто хотів зникнути так, щоб мене не шукали? Зона це вміє — стирати людей краще за будь-які архіви.

Тепер я сиджу на острові серед іржі, токсичних калюж і старих контейнерів. Ми називаємо це прихистком, але інколи це більше схоже на відстійник для тих, хто не вписався ні в Зону, ні в життя за її межами. Я думаю про Велику Землю й не відчуваю радості. Там, можливо, хтось мене чекає. А можливо, й ні.

Та попри все, я ловлю себе на думці, що хочу згадати. Не щоб повернутися, а щоб знати: я колись був кимось більшим, ніж зброя, ніж фанатик, ніж тінь у Зоні.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 05-12

Мобільний науковий блок польових досліджень (МНБПД) — автономний модуль для проведення наукових експедицій у складних та небезпечних умовах Зони відчуження. Розробник: НДІ «Спецпроєктмаш»
Виробник: завод «Маяк»

Загальна характеристика
Мобільний науковий блок польових досліджень — це герметичний автономний модуль, пристосований для розміщення наукового персоналу, лабораторного обладнання та систем життєзабезпечення в умовах підвищеної радіації, аномальної активності та обмеженого доступу до логістики. Блоки доставляються повітряним шляхом. З моменту виготовлення першого зразка конструкція мобільного блоку принципово не змінювалась, що свідчить про вдалий початковий інженерний дизайн, який повністю відповідав експлуатаційним вимогам роботи в Зоні.

Історія розгортання та експлуатації
Перший блок було виготовлено у 2010 році. Після серії випробувань у 2011 році його десантували гелікоптером у районі озера Янтар. У період з 2011 до 2015 року там працювали експедиції під керівництвом професора Сахарова. Основними напрямками досліджень були псі-випромінювання з лабораторії Х-16 та розробка засобів захисту від нього.

Після відключення «Випалювача мізків» у 2012 році було ухвалено рішення про розгортання другого блоку в районі станції Янів. Експедицію очолював професор Герман. Дослідження стосувались потенційного медичного застосування аномальних матеріалів, а також вивчення впливу аномалій на біологічні об’єкти, зокрема мутантів.

У 2015 році планувалося створення наукового табору з трьох мобільних блоків на околицях Прип’яті. Через будівництво Рубежу та пряму конфронтацію з Корпусом проєкт не реалізували, і табір фактично не розпочав повноцінної роботи.

У 2017 році один із блоків було встановлено на Дикому острові. Експедицію очолював професор Лодочка. Основні дослідження були зосереджені на можливості отримання енергії з токсичних відходів та технологіях їх переробки.

У 2019 році мобільний блок було розгорнуто в Малій Зоні. Старшим експедиції став доктор Негода, який проводив дослідження аномалій за сприяння професора Германа.

Невідомі та засекречені проєкти
За непрямими даними, один із блоків було встановлено на суховантажі «Львів» у районі Затону. Офіційні відомості щодо часу розгортання, складу експедиції та цілей досліджень відсутні. У внутрішніх архівах НДІЧАЗ інформація про цей блок відсутня. Також фіксувалися поодинокі згадки про використання мобільних блоків поза межами затверджених програм НДІЧАЗ, зокрема у зв’язку з експериментальними роботами, що не входили до відкритого переліку досліджень Інституту. Підтвердження або спростування цих даних відсутнє.

Далін: КПК № 33. Вилучено з КПК сталкера Сірого

Сталкер: На Янтар ми з Жоріком пішли не з цікавості, а з нужди: після викиду артефакти світилися добре, а з порожніми кишенями в Зоні довго не живуть. Я знав, що там важко з псі-фоном, але сподівався проскочити швидко й без зайвих проблем.

Спершу місцевість здавалась неприродньо тихою. Не було ні птахів, ні мутантів. Навіть дозиметр мовчав.

А потім між кущів з’явився рух. Один силует, другий, третій... Зомбі. Ціла зграя, чия свідомість вимита псі-випромінюванням до голого інстинкту.

Ми відступали, бо набоїв перебити їх все одно не вистачить. Але Жорік чи то з переляку, чи випадково дав чергу в молоко. Ще й псі-випромінювання почало давити на скроні, думки плуталися, з’явилося відчуття, ніби хтось нишпорить у голові. Ми обидва почали губитись у трьох соснах. Було ясно, що довго так не протримаємось.

Колишню базу вчених знайшли майже випадково. Вже майже не сподівались врятуватись. Вхід у старий бункер побачили в останній момент. На щастя, важкі залізні двері зачинялися зсередини, і ми змогли відгородитися від зомбі, які ще довго тинялися зовні.

Ми пересиділи там до темряви, поки зомбаки не розбрелися околицями. Тоді я вкотре зрозумів: у Зоні виживають не ті, хто більше стріляє, а ті, хто вчасно знаходить укриття.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 05-86

Лабораторія Х-18
Розташування: Смітник
Напрямок досліджень: робота за програмою «Універсальний солдат», дослідження мутацій та експериментування з генами для створення мутантів з надзвичайними фізичними можливостями.

Основні відомості
Ця лабораторія була споруджена ще до появи проєкту «Х» невдовзі після Чорнобильської катастрофи та використовувалася для дослідження впливу радіації на живі організми. Згодом була переобладнана та введена в мережу Х-лабораторій.

Одним із напрямів досліджень було вивчення зміни геному людини під дією псі-випромінювання. Отримані результати мали практичне застосування: на їх основі науково-інженерний персонал лабораторії розробив ключові вузли та компоненти випромінювача Кайманова, які згодом були передані до лабораторії X-16 (дивись справу ТЧ 07-90).

Відомо, що результатом одного з досліджень опромінення людського геному потужним псі-випроміненням стала поява кровососа. Його неконтрольованість та інші супутні проблеми призвели до визнання цього мутанта нецікавим для проєкту «Універсальний солдат». Ймовірно, хтось у лабораторії вирішив продовжити дослідження в ініціативному порядку замість знищення біоматеріалу.

Після Другої катастрофи частина експериментальних зразків вийшла з-під контролю та поширилася територією Зони, продемонструвавши високий рівень адаптації до аномального середовища. Оскільки лабораторія Х-18 розташовувалася у відносно доступному та популярному серед сталкерів районі і не була належним чином законсервована, об’єкт зазнав масштабного розграбування. Це призвело до майже повної втрати наукової документації, звітів персоналу та результатів досліджень.

Далін: КПК № 34. З документів доктора Калугіна

Вчений: Звіт лабораторного персоналу від 11.02.2005. Під час планового огляду об'єктів після опромінення виявлено кілька цікавих зразків. Окремі особини втратили явний статевий диморфізм, ще кілька особин демонструють ознаки умовного навчання: реагують на голос одного з лаборантів та ігнорують голоси інших. Причини явища не встановлені. Існує ймовірність, що псі-випромінювання формує примітивні асоціативні зв’язки.

Звіт лабораторного персоналу від 11.05.2005. Подальша обробка зразків призвела до еволюціонування виду в напрямку крайнього крипсису. Це може бути досить корисно для подальшого розвитку проєкту. На жаль, зафіксовано повну втрату контролю над більшістю особин, навіть за допомогою повідця професора Двупалого. Доктор Глінка єдиний, хто ще може підтримувати з ними зв’язок.

Підсумковий звіт від 03.04.2006. На основі рішення консиліуму подальші роботи за проєктом № 132 припинено у зв’язку з його неперспективністю: об’єкти слабо піддаються контролю, занадто високий рівень агресивності зразків, гематологічний спосіб живлення визнано нераціональним.

Резолюція: біологічні зразки знищити. Проєкт закрити.

Запис у особистому щоденнику від 10.06.2006. Після другого вибуху на ЧАЕС, ми замкнулися на нижньому рівні за гермодверима. Маємо надію, що евакуація вже поруч. Поки ці двері ще тримають навалу об’єктів, які вирвалися з кліток. Найбільше мене лякають об’єкти з проєкту № 132. Клятий Глінка не зміг знищити результати своєї роботи. Вони випили з нього всю кров, а він, наївний, сподівався на співчуття мутантів….

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 07-90.

Лабораторія Х-16
Розташування: завод «Янтар»
Напрямок досліджень: вивчення псі-випромінювання, практична реалізація функціонування пристроїв на основі випромінювачів Кайманова.

Основні відомості
Лабораторію створено для глибокого пропрацювання частини результатів досліджень лабораторії Х-18 (детальніше дивись справу ТЧ05/86). Додатково розширивши підземне бомбосховище заводу біля озера Янтар, було отримано одночасно і приміщення потрібного розміру, і візуальне прикриття для входу до лабораторії.

На основі досліджень Х-19 (детальніше дивись справу CЧ 10-04), вчені на чолі з професором Приходьком Павлом Степановичем створили установку «Я-1М», яку згодом сталкери назвали «Мозок у колбі». Ця установка була джерелом потужного псі-випромінювання широкого спектра та потребувала значного охолодження для стабільної роботи. Наразі не встановлено, чи мала ця установка власну свідомість, але є непрямі докази, що вона використовувалася для обчислення певних даних.

Для досліджень впливу установки «Я-1М» на людину залучалися в’язні, частина яких у процесі опромінення мутувала та розвинула псі-навички. Водночас зафіксоване погіршення когнітивних здібностей піддослідних. Таких мутантів — результатів експериментів продовжували досліджувати на місці, а також відправляли до лабораторії Х-5 (дивись архівні дані секція ТЧ 06-86). Також були спроби синхронізувати роботу установки «Я-1М» та псі-організмів з Х-19, але свідчення про успіхи у цьому напрямі відсутні

Після другої аварії дослідні зразки залишили лабораторію, а персонал, ймовірно, зазнав потужного псі-впливу та згодом загинув. «Я-1М» без належного контролю та охолодження почала випромінювати потужне псі-випромінювання, яке навіть вийшло на поверхню та негативно вплинуло на все живе, що перебувало неподалік заводу. Згідно з даними професора Сахарова, цей вплив був не тільки ментальним, але й фізичним, що призвело до мутацій деяких сталкерів та військових у снорків.

Після вимкнення установки Стрільцем, рівень псі-впливу на території заводу суттєво впав, але не зник остаточно. Зараз вхід до лабораторії завалений, а через потужне псі-випромінювання немає можливості відновити роботу лабораторії без загрози персоналу Інституту.

Далін: КПК № 35. З щоденника професора Степановича

Вчений: Останні місяці я уважно спостерігаю за роботою Х-18. Формально — без зауважень, але дедалі частіше повертаюся до одних і тих самих записів. Інфраструктура об’єкта явно не розрахована на поточне навантаження, особливо з огляду на експерименти з елементами випромінювача доктора Кайманова.

Пікові значення псі-фону залишаються нестабільними. Захисні контури Х-18 витримують їх не завжди однаково, і хоча перевищення короткочасні, вони занадто часто повторюються. Зафіксовані побічні ефекти поки що не критичні, але мають тенденцію до накопичення: збої орієнтації персоналу, фонові псі-резонанси, прискорений знос вимірювальних приладів. Частину даних доводиться перевіряти повторно — не через методику, а через умови.

Окрема проблема там — система охолодження. Вона працює близько до верхніх меж, що вже призводило до аварійних зупинок і втрати матеріалів. Я не беруся оцінювати управлінські рішення Х-18, але враховую ці фактори у власних розрахунках.

У нас в Х-16 ситуація інакша. Проєктування передбачало тривалу роботу з широкоспектральними псі-джерелами, а команда має практичний досвід саме в таких умовах. Це дозволяє не відволікатися на стабілізацію середовища й зосередитися на результатах.

Біооб’єкти демонструють дедалі цікавіші реакції на псі-поля. Поки що я обмежуюся фіксацією спостережень, але іноді виникає відчуття, що ми маємо справу не лише з відповіддю на вплив, а з чимось більш узгодженим.

Ні, не маю жодних причин відмовляти їм у переїзді до нашої лабораторії. Треба написати доктору Калугіну.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 08-90

Лабораторія Х-3
Розташування: Кордон.

Призначення
Дослідження впливу псі-випромінювання на живі організми, зокрема вирощування псі-бріонів — штучно виведених ембріонів на основі генетичного матеріалу сільськогосподарських тварин.

Основні відомості
Х-3 є однією з найстаріших лабораторій проєкту «X». Успіхи науковців дозволили отримати істот, здатних акумулювати, обробляти, контролювати та проєктувати псі-енергію. На основі напрацювань Х-3 у лабораторіях Х-18 (дивись архівні дані секція ТЧ 05-86) та Х-5 (дивись архівні дані секція ТЧ 06-86) були створені мутанти з псі-здібностями: псі-собака, контролер, бюрер та полтергейст. На певному етапі робіт було відкрито дослідницький полігон «Оаза». В тестовому режимі він використовувався для моделювання та навіювання позитивного образу мислення і заспокоєння.

Особливості
Інкубатор ІСВ-3 забезпечував вирощування організмів з псі-здібностями, що стало ключовим етапом у створенні контролюючих та бойових мутантів для інших програм проєкту «X».
Після Другої катастрофи лабораторія була законсервована, частину документації евакуювали завдяки близькому розташуванню до краю Зони. Попри це, точне розташування лабораторії втрачено.

Далін: КПК № 36. Перехоплено з переговорів Сидоровича

Сидорович: Я тобі так скажу, по-тихому, без зайвих вух. Є в мене одна інформація… ласий шматок, якщо з розумом підійти. На Кордоні, уяви собі, є Оаза. Не байка з бару, і не вигадка зелених — справжнє місце. Там Зона ніби видихає: аномалії відсутні, радіація на нулі, і стоїш — як не в Зоні, а десь вдома.

Сам я, зрозуміло, туди водити нікого не збираюсь. Я ж не благодійник. Але подумай головою: сталкери заплатять, щоб просто побачити таке місце. Вчені — ще більше.

Ідея проста як лом: продаємо квитки. Не папірці, звісно, а інформацію і маршрут. Хочеш — просто координати, хочеш — з провідником, охороною і «гарантією повернення». Туди — одна ціна, назад — інша. Ризик є завжди, а за ризик, як відомо, платять окремо.

Головне — язик за зубами тримай. Про таке місце не кричать. Чим менше знають — тим довше воно годує. А мені, знаєш, аби товар був рідкісний і попит стабільний. Оаза якраз із таких.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 08-95

Лабораторія Х-11
Розташування: район НДІЧАЗ

Призначення
Лабораторія Х-11 виконувала функцію дублюючого об’єкта для Х-7 та створювалася як окрема тестова й налагоджувальна платформа. Її основним призначенням було проведення тестових запусків систем, налагодження обладнання та безпечне дистанційне підключення до Х-7 без прямого залучення Генераторів.

Основні відомості
У процесі роботи над проєктом Генераторів вчені Лебєдєв і Каланча дійшли висновку, що використання основного комплексу для експериментів високого ризику є недоцільним. Саме це стало підставою для створення Х-11 як ізольованої лабораторії, здатної імітувати роботу ключових систем та відстежувати їхню поведінку під навантаженням.

Під час експериментів з підключення до ноосфери Х-11 виконувала роль пункту дистанційного спостереження, збору телеметрії та контролю стабільності систем.

Додатково лабораторія використовувалася як сховище зразків мутантів, доставлених з інших Х-лабораторій.

Завдяки інтеграції в єдину мережу Х-лабораторій, пов’язаних з Генераторами та збереженню лабораторії у відносно працездатному стані після Другої катастрофи, територію над лабораторією було обрано для будівництва Науково-дослідного інституту Чорнобильської аномальної зони.

У 2021 році внаслідок збою під час експерименту з Альфа-артефактом, Х-11 зазнала критичних ушкоджень. Аномальний викид призвів до значних руйнувань як підземного комплексу, так і інфраструктури Інституту. Після інциденту всі роботи було припинено, а об’єкт визнали непридатним для подальшої експлуатації.

Далін: КПК № 37. З нотаток доктора Сироти

Вчений: Х-11 і надалі справляла двоїсте враження. Як автономний об’єкт, вона збереглася напрочуд добре: живлення, частина комунікацій, локальні обчислювальні вузли — усе це дозволяє проводити обмежені експерименти без негайного ризику для персоналу. Проте що глибше занурюєшся в її архітектуру, то очевидніше стає головне: ця лабораторія ніколи не замислювалася як самодостатня.

Це не лабораторія, це вузол. Без активних з’єднань з усією мережею «X» більшість її потенціалу перебуває у сплячому стані. Ми бачимо лише тінь того, чим вона могла бути.

Окремі підсистеми прямо вказують на відсутні елементи: протоколи очікують відповіді від інших лабораторій, журнали подій обриваються на етапах, де передбачалася передача керування, а симуляційні модулі не виходять за рамки попереднього прогону. Відновлення лише Х-11 дає цікаві результати з точки зору історії проєкту, але не відкриває його суті.

Висновок напрошується сам собою, хоч і звучить небезпечно: для розкриття повного потенціалу Х-11 необхідно відновити мережу «X» як систему — або принаймні її ключові вузли. Лише тоді лабораторія перестане бути музеєм минулих амбіцій і знову стане інструментом.

Схоже, такі думки спадають на думку не лише мені, а й Даліну, що викликає позитивні очікування!

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 07-00

Лабораторія Х-17
Розташування: НТЦ «Малахіт»
Основні відомості та призначення

Лабораторія Х-17 створена для дослідження ноосфери та розробки технологій прямої взаємодії з нею. Лабораторія спеціалізувалася на експериментальних методах зчитування, інтерпретації та візуалізації інформаційних структур, пов’язаних зі свідомістю живих істот.

Основним напрямом робіт у Х-17 була розробка Візіографа — унікального пристрою, призначеного для прямого доступу до ноосфери. Після підтвердження існування ноосфери у 1995 році науковці дійшли висновку, що інформація про свідомість усіх живих істот зберігається у специфічному прошарку так званої «тонкої матерії». У межах програми С-Свідомості Візіограф розглядався як аварійний і водночас експериментальний засіб «вивантаження» свідомості з цього середовища.

Лабораторія Х-17 була розташована під промисловим майданчиком, у якому пізніше було організовано Науково-дослідний центр «Малахіт».

Попри те, що Х-17 пережила Другу катастрофу без критичних конструктивних ушкоджень, значна частина технічної та наукової документації була втрачена або знищена. Це суттєво ускладнило подальшу реконструкцію повної картини досліджень і справжнього потенціалу Візіографа.

Далін: КПК № 38. Вилучено з щоденника сталкера Іскри

Іскровець: Коли ми з ученими вперше натрапили на той промисловий майданчик, він виглядав мертвим і покинутим: іржаві каркаси цехів, перекинута техніка, бруд повсюди. Для мене це було чергове місце — таких у Зоні десятки, але вчені майже одразу оживилися. Вони швидко зрозуміли, що комплекс має вдале розташування, міцні конструкції й ідеально підходить для створення повноцінного наукового центру. Тоді ще важко було повірити, що тут з’явиться НТЦ «Малахіт».

У процесі детальнішого обстеження ми спустилися в підвальні приміщення, і саме там я відчув, що щось не сходиться. Надто вже ці підвали не були схожі на звичайні заводські: товсті перегородки, гермодвері, дивні кабельні траси, що йшли глибше під землю, ніші під складне обладнання. Я відразу зрозумів — це не просто промисловий комплекс, а залишки однієї з Х-лабораторій. Вчені швидко дійшли того ж висновку.

Та радість відкриття затьмарювала одна річ: жодної документації. Усі архіви або вивезли, або знищили ще до нас. Я намагався з’ясувати номер лабораторії за характерними ознаками, але марно.

Зате стало ясно інше: це місце вже колись служило великій науці Зони, і, мабуть, саме тому вчені так впевнено вирішили зробити його своїм новим домом.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 06-86

Лабораторія Х-5
Розташування: район Хімзаводу, під комплексом НДІ «Агропром».

Напрями досліджень
До катастрофи 2006 року лабораторія працювала над проєктом «Повідець» під керівництвом професора Двупалова. Після утворення Аномальної Зони С-Свідомість змінила пріоритети на проєкт «Контролер», мета якого полягала у створенні людських зразків з біологічними та технологічними модифікаціями — потенційних суперсолдатів, здатних підключатися до мережі Моноліту. Після створення 18 прототипів експерименти досягли успіху — так з'явився Фауст.

Структура та функції
Х-5 була підземним продовженням НДІ «Агропром», що офіційно досліджував вплив радіації на рослини та можливість вирощування «чистих» продуктів на забруднених ґрунтах, а неофіційно — вплив на свідомість живих істот. Лабораторія також слугувала одним із головних вузлів зв’язку між лабораторіями проєкту «X».

Історія та статус
У 2003 році НДІ «Агропром» очолив Павло Стриж, член С-Свідомості. Х-5 функціонувала якийсь період і після Другої катастрофи. Відсутність основної частини наукового обладнання свідчить про ймовірну евакуацію лабораторії. У 2011 році нижні яруси лабораторії було затоплено, остаточно унеможлививши доступ до частини приміщень.

Далін: КПК № 39. З нотаток доктора Сухомлинського

Вчений: 21.03.2002. Прототип 8 вкотре підтвердив нестабільність обраної схеми імплантації. Летальність перевищує допустимі межі. У зразків, що вижили, телекінетичних проявів не зафіксовано. Натомість спостерігаються неконтрольовані акти самошкідництва, що не корелюють із зовнішніми подразниками. Є підозра, що суб’єкт усвідомлює власний стан і намагається його припинити.

11.04.2002. Прототип 11 офіційно визнано невдалим ще на стадії теоретичного моделювання. Подальші практичні роботи заборонені. Документацію передано в архів нижніх рівнів. Неофіційно можна використовувати як негативний еталон для навчання молодшого персоналу.

05.05.2002. Сьогодні мав неприємну розмову з професором Чубко. Він знову заважає санкціонованому доступу до документації по роботі з «Придушувачем». У нього явні ознаки параної.

22.08.2004. Робота професора Двупалова з його «Повідцем» дає чудові результати. Експеримент, проведений на Прототипі 22, показав чудові результати контролю піддослідних. Навіть на дистанції 1 км вплив залишається гарантованим. Вибірку визнано нерепрезентативною через використання одного виду піддослідних. Подано запит на дозвіл розширення експерименту.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ЧН 05-70

Загоризонтна радіолокаційна станція «Дуга» (військовий індекс 5Н32)

Розташування і призначення
Загоризонтна радіолокаційна станція була первісно створена як елемент системи раннього виявлення пусків міжконтинентальних балістичних ракет. Розташована поблизу військової бази Чорнобиль-2, антена комплексу була найбільшою спорудою в регіоні ще до аварії 1986 року, і від самого початку мала статус особливо секретного військового об’єкта.

Паралельно з офіційним призначенням «Дугу» розглядали як перспективну платформу для нетрадиційних досліджень. Учені НДІ «Радіохвиля» (місто Лиманськ) проводили роботи з адаптації антенного комплексу для прийому та випромінювання псі-сигналів. Для цього поблизу інституту було збудовано зменшену експериментальну копію антени, на якій відпрацьовували режими, небезпечні для використання на основному об’єкті.

Основні відомості
Після Першої катастрофи інтерес до «Дуги» різко зріс. Виявлення мережі Х-лабораторій у Зоні дало підстави вважати станцію одним із вузлових елементів інфраструктури проєкту «X», здатним забезпечувати широкомасштабний псі-вплив. Саме на базі напрацювань стосовно «Дуги» згодом було створено пристрій пригнічення агресії «Веселка», більш відомий як «Випалювач мізків».

Після утворення Аномальної Зони станція з певного моменту почала використовуватись як головна антена КПК-зв’язку.

Далін: КПК № 40. Вилучено з КПК сталкера

Сталкер: Я довго дивився на «Дугу» здалеку. Вона височіла над Зоною, мов іржавий хребет, і всі знали: лізти туди — погана ідея. Та мене саме це й тягнуло. Я дочекався моменту, коли охорона була зайнята чимось іншим, і, тримаючись тіней, добрався до опор. Коли торкнувся холодного металу, страх зник, залишилось лише дивне захоплення.

Підійматися було важко: сходи рипіли, вітер бив у лице, під ногами — порожнеча. Але що вище я ліз, то менше відчував втому, ніби сама конструкція дозволяла йти далі.

Нагорі Зона відкрилася зовсім іншою. Прип’ять і ЧАЕС лежали внизу мертвими плямами бетону, що визирали з-за лісу, вдалині мерехтіли аномалії. Я бачив Янтар, темні болота і навіть далекий Кордон. З висоти Зона не здавалася ворожою — лише величезною, байдужою і по-своєму красивою. Я швидко пішов, але той краєвид запам’ятав назавжди.

Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг з особової справи ПП 62-73

Позивний: «Генерал Таченко»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 45
Фракція: Долг
Статус: загинув
Досьє відкрито: 08.08.2012

Загальна характеристика
Генерал Таченко — колишній військовий, учасник одного з Загонів евакуації. Обірвав зв'язок та вирішив залишитися в Зоні, організувавши Долг, першу сталкерську фракцію. Його авторитет ґрунтувався не на посаді, а на особистому лідерстві, коли сама присутність Таченка миттєво забезпечувала дисципліну та порядок. Він сприймався як людина війни, для якої мир — лише коротка пауза між операціями.

Риси характеру
Непоступливий, жорсткий і схильний до тотального контролю. Таченко не визнавав компромісів і напівзаходів, вважаючи їх проявом слабкості. Він дивився на світ як на сукупність проблем, що потребують радикальних рішень, а себе вважав єдиним, хто здатен винести тягар відповідальності за них. Вимога абсолютного підпорядкування була продиктована переконанням, що тільки жорстка ієрархія забезпечує виживання.

Ставлення до війни та Зони
Він воював не лише з конкретними загрозами, а й із самою природою Зони та з тими, хто недооцінює її небезпеку. Для нього Зона — це не загадка, а противник, якого необхідно стримувати будь-якою ціною.

Принципи та переконання
«Обов’язок понад усе» — не гасло, а основа його світогляду. Таченко був готовий жертвувати ресурсами, людьми й навіть власним життям заради глобальної безпеки. Саме ця готовність до крайніх рішень викликала до нього повагу й страх одночасно.
Поточний стан
За невідомих обставин загинув у просторовій аномалії.

Далін: КПК № 41. Вилучено з КПК майора Долгу Кривоноса.

Долгівець: Я зайшов у Зону ще військовим, у перші місяці після того, як вона утворилася. Нас відправили незрозуміло за яким хріном без нормальних мап місцевості. Один неправильний маневр — і ми загубилися. Зв’язку не було, орієнтирів теж.

Коли з’явилися мутанти, стало ясно: нас тут поховають. Вони лізли з усіх боків. Ми відбивалися, рахуючи набої і економили кожен постріл. Коли залишилися майже порожні магазини, я вже готувався з ножем продати своє життя якнайдорожче.

І тоді з-за пагорба вдарив організований вогонь. Чітко, холодно, без метушні. Мутантів відсікли, ніби ножем. Я вперше побачив Таченка — спокійного, зібраного, з поглядом людини, яка знає, що робить. Його загін діяв як єдине ціле. Вони не рятували нас — вони просто виконували свій обов’язок.

Після бою він сказав, що Зона — це загроза для всього людства. Або ти воюєш проти неї, або вона забере все, що має для тебе хоч якусь цінність. І запропонував приєднатися до Долгу.

Я погодився. Починав сержантом, без ілюзій і з мінімальним набором спорядження. Ішли роки, я вчився, виживав, командував. Тепер я — майор Долгу. І кожного разу, виходячи в рейд, згадую той день, коли мене витягли з пекла і дали мету, заради якої варто стояти до кінця.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 10-04

Лабораторія Х-7
Розташування: Генератори

Основний напрям досліджень
Головним напрямом роботи лабораторії Х-7 було вивчення впливу ноосфери на людську психіку та можливостей двостороннього контакту з нею. Центральним елементом досліджень стали капсули типу О-КТА, призначені для повного нейронного занурення операторів у ноосферний простір.

Історія та статус
Відомо, що сюди перевели дослідницьку групу у складі вчених Лебедєва, Каланчі та Суслова разом з матеріалами лабораторії X-8. Причини переведення не встановлено. Після провалу експерименту у 2006 році лабораторія також стала центром нейропрограмування агентів С-Свідомості за програмою S.T.A.L.K.E.R. Навесні 2012 року Стрілець прорвався до лабораторії Х-7 та ліквідував усіх вчених, пов’язаних із групою С-Свідомості. Знищення персоналу й критичних систем призвело до різкого зростання ноосферної нестабільності в районі Генераторів.

Поточний стан
Лабораторія Х-7 вважається частково зруйнованою та недоступною. Водночас існують непрямі свідчення, що окремі системи функціонують автономно, а рівень ноосферного впливу в цьому районі залишається аномально високим, роблячи об’єкт одним із найнебезпечніших у Зоні. Прямий або віддалений доступ до нього дозволяє контролювати Генератори та аномальну енергію.

Далін: КПК № 42. З щоденника доктора Даліна

Я дедалі частіше усвідомлюю, що Генератори помилково сприймаються як окремий феномен. Без доступу до Х-7 ми бачимо лише наслідки, але не механізм їхньої роботи. Водночас до лабораторії неможливо під’єднатися без доступу до мережі Х. Вона — ключовий інтерфейс між людською свідомістю та ноосферними структурами, які живлять і стабілізують Генератори.

Саме в Х-7 батько здійснював калібрування системи, я маю виправити його помилкові розрахунки.

Після втрати С-Свідомості Генератори працюють у напівавтономному режимі, що пояснює зростання нестабільності та хаотичні сплески псі-випромінювання. Дані з периферії запізнілі та фрагментарні, тому ми лише реагуємо, а не передбачаємо.

Якщо розрахунки Агати вірні, то полковник має шанс стабілізувати Зону через останню вільну капсулу О-КТА. Але все це не має сенсу, поки ми не знайшли, як туди дістатися.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 08-03

Фундамент
Розташування: Прип’ять

Загальний опис
Фундамент — центральна лабораторія проєкту «Х», що виконує функцію вузла керування та зв’язку всієї мережі «Х». Саме через Фундамент здійснюється координація роботи підпорядкованих лабораторій, псі-установок і допоміжних об’єктів мережі.

Поточний стан
Після відновлення мережі «Х» синхронізатор у Фундаменті відновив функціонування. Фіксується стабільна псі-активність та обмін даними з іншими вузлами мережі. Точне розташування Фундаменту залишається невідомим через протидію Корпусу розвідникам, що діють у Прип’яті.

Далін: КПК № 43. Підслухано біля сталкерського багаття

Сталкер: Значить, діло було так. Надумав я з хлопцями здійснити рожеву мрію дитинства — побачити Прип’ять. Знайшли одного провідника, який пообіцяв довести в обхід Рубежу та патрулів Корпусу. Але в один бік. Так і каже: «Назад ви якось самі, я веду в один бік».

Ми з хлопцями прикинули пламєгаси до носів і думаємо: «Будемо вирішувати проблеми у міру їх появи. Головне туди дійти, а назад якось вийдемо». Ну значить, цей лоцман радіоактивний проклав нам курс до Рудого лісу, там нам очі зав’язав і кудись повів, а пов’язки зняв уже в якомусь тунелі з Монорельсом. Каже: «Знімайте пов’язки, бо можуть бути проблеми». Не знаю, про які проблеми він казав, бо з усіх проблем була зграя тушканів та труба, в яку Сосна влупився головою.

Вилізли ми через якийсь каналізаційний люк у дворі в Прип’яті. Що я вам скажу: вид цих багатоповерхівок таки заворожує. Ми аж зависли, як той старий комп від реалістичних налаштувань графіки. А коли нас розморозило, то цей провідник зник, наче в аномалії розчинився. То й біс із ним, домовленість така була. Так цей Коперфільд Чорнобильський зник разом із люком, через який ми вилізли. Скільки не шукали дірку, так і не знайшли.

І тут Сосну в ударену голову осяяло: це ж тут артефакти вже давно ніхто не збирає. І дійсно. Тільки ми увімкнули сканери, а там — Йосип на кобилі! — вони всі як один дружно задзвеніли! Я стільки артефактів в житті не бачив. Ми за півгодини всі контейнери позабивали. Народ, там їх стільки, що ми дешеві вже навіть і не брали. Це не Прип’ять, це натуральний Клондайк артефактів!

Було б усе добре, поки Тарантіно не закортіло екскурсії, щоб його нехай. Типу, хлопці, тут же точно має бути якась Х-лабораторія. Почухали ми свої тім'ячка і не придумали нічого кращого, ніж перевірити підвал готелю «Полісся». Тільки ми туди спустилися, як нас оточив загін Корпусу. Думаю, тут нам і буде срака-байрака.

Але їх старший раптом каже: «У вас сьогодні, хлопці, щасливий день. У мене боєць в аномалію залетів, треба його оперативно до лікаря на Янів віднести».

Самі розумієте, це пропозиція, від якої не можна відмовитися. Ну, значить, ми того пораненого — на носилки, і втрьох, як той індійський моторикша, донесли аж до парадного входу Янова. Там на нас спочатку трохи скоса подивились, але бачать, що не з порожніми руками стоїмо такі захекані. Типу, хлопці реально по ділу в двері гупають.

Коротше, фартило нам того дня на повну, хоч лотерейний квиток купуй: і Прип’ять побачили, і повні рюкзаки артефактів винесли, і Корпус відпустив із миром, а не з кулею в голові.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція CЧ 10-04

Лабораторія Х-19
Розташування: ЧАЕС

Основний напрям досліджень
Під керівництвом доктора Войтенко, однієї з учасниць групи С-Свідомість, у лабораторії X-19 проводили генетичні дослідження, спрямовані на вивчення впливу ноосфери на структуру ДНК живих організмів. У ході експериментів аналізувалися мутаційні зміни, що виникали під дією впливу аномальної енергії ноосфери. Паралельно велися роботи з пошуку біо-механізмів, здатних забезпечити стабільну взаємодію біологічних систем з аномальною енергією. Одним із таких напрямків було створення експериментальних псі-організмів, які могли б виступати носіями або провідниками аномального поля і водночас бути потенційною ланкою між живою матерією і штучними псі-структурами мережі «Х».

Результати досліджень
Дослідження, проведені в X-19, стали науковою та методологічною основою для створення установки «Я-1М» у Х-16 (дивись архів, секція ТЧ 07-90). Отримані в лабораторії дані дозволили розробити концепцію штучної псі-структури, здатної до обробки величезних масивів даних ноосфери. На пізніх етапах проєкту планувалося здійснити синхронізацію псі-організмів, створених у X-19, із «Я-1М», що мало забезпечити контрольований двосторонній обмін між живими системами та штучним псі-контуром.

Статус
Через розташування під ЧАЕС, територія сильно забруднена радіацією та аномальними утвореннями. Інформація про точне розташування лабораторії відсутня, що наразі унеможливлює її пошуки.

Далін: КПК № 44. З журналу досліджень Х-19

Вчений: 18 грудня 2005 року. Сьогоднішнє спостереження вибивається з усіх попередніх моделей. Об’єкт демонструє не просто реакцію на поле. Він поводиться, наче вбудований у нього. Зв’язок з ноосферою не виглядає пасивним або резонансним, як у попередніх зразків. Це радше короткий уривчастий діалог.

Найбільше мене дивує емоційна складова, якщо це можна так назвати. У моменти збудження об'єкта показники середовища змінюються без зовнішнього впливу: падає тиск, електростатичний фон стає нестабільним, з’являються слабкі аномальні флуктуації. Коли ж об’єкт заспокоюється — усе повертається до норми.

Навколишній простір ніби підлаштовується під його стан.

Найцікавішою була фіксація відчуття присутності наміру. Об’єкт ще не усвідомлює цього зв’язку, але ноосфера вже явно реагує, ніби визнає нового співрозмовника. Якщо цей зв’язок стабілізується, річ буде не в тому, чи він впливатиме на середовище. Питання: наскільки далеко може сягнути цей вплив?

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 19-05

Альфа-артефакт — перший відомий у світі артефакт аномального походження. Вперше отриманий у 1995 році під час Першого Карибського експерименту, ще задовго до утворення Аномальної Зони.

Після виявлення артефакт був залучений до досліджень у межах проєкту «X» як потенційне джерело аномальної енергії нового типу. У ході експериментів встановлено, що Альфа-артефакт здатен перетворювати електричну енергію на псі-поле. Його унікальні властивості були використані для живлення мережі «X» та установки «Моноліт».

Наукові підрозділи НДІЧАЗ неодноразово намагалися відтворити Альфа-артефакт шляхом штучного синтезу на фермі артефактів. Усі спроби завершилися невдачею, що підштовхнуло вчених НДІЧАЗ до проведення Другого Карибського експерименту. Операція зазнала зриву внаслідок диверсії з боку сталкерів фракції Іскра.

Попри це в результаті експерименту утворився другий відомий Альфа-артефакт, що підтвердило можливість його появи в неконтрольованих умовах.

Далін: КПК № 45. З особистих записів доктора Даліна

Далін: Я ловлю себе на думці, що сумніви — це не слабкість ученого, а його єдиний захист. Усі говорять про Скіфа так, ніби він уже тримає Альфа-артефакт у руках. Чутки сталкерів — такий собі доказ. Але легенди не приносять артефакти. Їх приносять люди. А люди помиляються. З чого він взяв, що шукає саме Альфу?

Скіф, безперечно, здібний. Проте Альфа-артефакт — не черговий трофей із Зони. Він не лежить і чекає, поки його піднімуть.

Мене непокоїть інше: чи зможе Скіф розпізнати момент, коли треба вчинити правильно? Раптом хтось вирішить переманити його кращими умовами? Я не відкидаю такої можливості. Якщо хтось і здатен принести Альфу, то це саме той, хто не до кінця розуміє, що він несе.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 26-92

Грозова ягода — один із найбільш відомих та міфологізованих артефактів електричної природи. Рідкісність та здатність суттєво підняти витривалість його носія надали артефакту легендарного статусу серед сталкерів.

Без відповідного захисту володіння артефактом є вкрай небезпечним через його сильну радіоактивність.

Цікава особливість: при нагріванні понад 78 градусів Цельсія провокує групові галюцинації утопічного типу.

Далін: КПК № 46. Вилучено з КПК сталкера

Нейтрал: Ми тоді стали на ніч між двома корівниками на Кордоні. Місце наче тихе, аномалій небагато, радіація в межах допустимого. Розвели багаття, кинули казанок, хтось дістав консерви. Я скинув рюкзак ближче до вогню, не думаючи про наслідки. Втома така, що байдуже, де що лежить. Уже потім зрозумів, яку дурість зробив.

Спершу все було як завжди. Тільки вогонь горів якось занадто рівно, без тріску, ніби хтось його налаштував. Ми заговорили — спокійно, без матюків, без напруги. Незвично. І тут я відчув, що мені… добре. По-справжньому добре — так, як давно не було.

Перед очима Зона почала змінюватися. Наче корівники хтось відбудував наново, стіни пофарбовані, світло проведене. Я бачив, як сталкери йдуть дорогою без зброї, сміються, вітаються одне з одним, ніби тут ніколи не було страху. Один із хлопців сказав, що чує музику. І я теж почув її — тиху, знайому, ніби з дитинства.

Нас привів до тями різкий тріск — рюкзак спалахнув іскрами. Аж тепер я згадав, що в ньому лежала Грозова ягода, яка нагрілася від багаття. Я чув від інших сталкерів, що таке трапляється, якщо артефакт сильно нагріти, але сам побачив вперше.

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ЧН 45-52

Компас має високу ціну серед сталкерів через властивість створювати гравітаційне поле, яке здатне уповільнювати або відхиляти кулі та уламки, що суттєво покращує захист його власника.

Без відповідного захисту володіння артефактом є вкрай небезпечним через його сильну радіоактивність.

Серед сталкерів поширена думка, що цей артефакт допомагає знайти дорогу з просторових аномалій.

Далін: КПК № 47. З розповіді найманця в барі «100 рентген»

Найманець: Тоді зникла не моя група, але я чув їх по рації. Справа була ще в 2011 році. Вони влізли в просторову аномалію, вирішивши, що це тимчасовий зсув. Ідеш годинами, але повертаєшся до того ж уламка бетону, звідки почав. Час плинув, як хотів: у когось година тягнулась вічністю, у когось ніч зникала без сну. Запаси танули, разом із ними і надія.

Радіо трималося дивом. Я стабільно моніторив їхню хвилю. І раптом на тій частоті з’явився спокійний голос сталкера. Він не прийшов за ними. Сказав: «Я не зайду. Але слухайте уважно». Як я пізніше зрозумів, у нього був Компас. Він не бачив їх, але відчував аномалію. Коригував кроки. Часом було враження, що поруч із ним був хтось інший, хто давав вказівки. Коли вони вийшли, зв’язок обірвався.

Сталкера вони так і не побачили. Але всі вийшли живими. Після цього я почав інакше ставитися до сталкерів із їхніми часом іграми у «шляхетність».

Далін: Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 34-42

Дивна квітка — один із видозмінених предметів Зони. Шанси знайти Дивну квітку вкрай низькі — мало кому вдається не заснути під дією аномального макового поля. Аромат квітки здатний приховати її носія від гострого нюху хижаків, але з часом він вивітрюється. Щоб аромат знову набрав сили, треба лягти спати з квіткою на поясі.

Далін: КПК № 48. З розповіді сталкера Морячка

Сталкер: Якось пішов на Макове поле в пошуках артефакта. І так, пішов, хоча знав, що це дурість.

Але ж чим Зона не жартує? Чому не спробувати?

Поле було красиве до болю в очах — червоне, рівне, ніби хтось розлив червону фарбу на поле, і тоді вона розквітла. Повітря там важке, тягуче. Зробив кілька кроків — і одразу відчув, як ноги налилися свинцем, а думки стали повільні, липкі. Втома накрила не різко, а лагідно. Так, ніби хтось кладе руку на плече й каже: «Сядь. Відпочинь. Ти заслужив». Я зупинився, ледве не впав навколішки. Добре, що Мольфар порадив енергетиками перед походом запастися. Залив у себе банку, не відчуваючи смаку. Серце застукало швидше, але сон нікуди не зник, він просто відійшов на крок.

Тоді я почув голоси. Спочатку тихі, майже приємні. Хтось сміявся, як старі друзі біля вогнища. Мене переконували, що артефакт уже поруч, варто тільки прилягти й дати очам відпочити. Потім голоси стали ближчими, настирливими. Один шепотів, що він також шукав квітку, але марно. Інший сварився, кричав, що я вкрав його сон і маю повернути.

Маки хитались, а вітер відривав від них пелюстки і носив над полем. У якийсь момент усі голоси злились в один — теплий, глибокий, який обіцяв тишу. Я майже погодився. Але я вийшов, залишив поле. Вибрався дивом. Коли озирнувся, поле мовчало. Знаєте, я досі інколи чую той голос, коли сильно втомлююся. І боюсь, що коли одного разу він знову покличе — я відповім.

А артефактів там немає. Можна не ходити.